МОЯ

Коли моря солоною хвилею
Вдарить груди зажура-печаль,
Я із крапель твої очі вилию,
Не минаючи жодну деталь.

Я словами позначу всі родимки
На гаптованих сонцем щоках,
І тебе цілуватиму подумки
У своїх фантазійних світах.

Коли неба ранковою тишею
Рине в душу бентега-любов,
Я твої очі римами вишию,
І вплету почуття до основ.

Я уявно окреслю всі вигини,
І торкнусь до незвіданих меж,
Щоб почути, як з губ птахом вилине,
Так жадане "Коханий, я теж"

І коли вечір ніжною звабою
Зазиватиме серце в полон,
Я між нами мостів навигадую
І намрію побачень мільйон.

Щоб пройти межи кожної вулиці,
Щоб безкраї проплисти моря,
Я зроблю геть усе, щоб крізь вірші ці
Ти дізналась наскільки моя.

©Павло Деркач
07.01.2025