мені приїхала дуже важлива книжка, яку не вдалося вихопити на Книжковій Країні, бо весь спеціальний тираж розібрали за три дні (а Анюта схаменулася лише під вечір суботи)

«Гемінґвей нічого не знає» Артур Дронь - це книжка-рефлекція, збірка есеїв. свідчення солдата про досвід великої війни. його переживання, думки, історії та побратими, що застигли на сторінках книги.

перший наклад розкупили дуже швидко, і, як сказала мені Марічка, другий також скоро закінчиться, тому раджу вам поспішити, якщо бажаєте також мати її на полицях. до речі, маю примірник з підписом автора, за що я дуже вдячна Марійці, Артуру та ВСЛ🦋

я вже встигла прочитати п'ять есеїв, і зрозуміла, що мені потрібен перепочинок. дуже живо та дуже боляче. а ще відгукується ехом тих розповідей, що я чула колись від тата та чую від своїх братів.

Інколи, щоб захистити когось, його треба втратити. Ще одне болюче правило наших часів. Щоб захистити сім'ю, ти їдеш від неї за тисячу кілометрів на фронт і приїзжджаєш двічі на рік (а дехто й зовсім не приїздить). Щоб твоя дитина росла, ти захищаєш її від росіян і не бачиш, як вона дорослішає. Щоб батьки провели старість не під окупацією, ти їхню старість пропускаєш.

❤️‍🩹❤️‍🩹❤️‍🩹

просто беріть