«Маленьким ти мрієш висадити фруктові сади на Марсі, а потім — купити хоч однокімнатну квартиру в Києві».

Артем Чапай «Вивітрювання», 2021

Я люблю маленькі книжки. Особливо, якщо у них автору вдається запакувати цілий світ, і це саме той випадок.

✍️ Артем Чапай пише, наче річечка тече — не помічаєш, як гортаєш сторінки. Це настільки приємно, що десь в середині книжки аж заколисує і хочеться відволіктися на новини. 😄

📖 Взагалі, може здатися, що роман складений з двох різних творів: про ретрит у горах і про постапокаліпсис на Русанівці, але обидва чудові. Так чи інакше, головне тут — метафоричність всього описаного. Артемові чудово вдається через історію передати рефлексію. Війна, людські бажання і мрії, природа влади і людських стосунків — все це є об’єктом дослідження у запропонованих обставинах.

🚣 І саме тому, що це передусім рефлексія, Чапай не вдається у пояснення і розбір механіки апокаліпсису — тут він просто стався, і все, живемо далі, як можемо. А ще, порожній Київ — це прикольний сетинг, цікаво про це думати.

🤌 Якщо ви живете на Русанівці і досі не читали — не розумію, чого ви чекаєте? Ви одні з небагатьох, хто вижив у світі цього роману, вам це треба! 💯

#раджу_почитати всім, хто шукає спокійної прози з цікавим сюжетом, який переосмислює події нашого життя.