«Маленькі дівчатка гралися в калюжі крові. Звісно, вони не знали, що це кров, – як не знала їхня няня, що вони втекли зі своїх кімнат і прокралися в заховані під палацом підземелля. Та і як це могло спасти комусь на думку? Ту частину Королівства Злодіїв стережуть та оберігають стільки дверей, чарів і кам’яних сторожів-потвор, що й сам Король Злодіїв навряд чи зміг би проминути їх, не здійнявши галасу. Але всі ці перепони легко обійшли допитливі діти, прослизаючи чимраз далі, мовби повз ниточки павутиння: просто треба бути досить малими, щоб їх не торкатись.

Отже, троє дівчат змогли прокрастися в саме нутро страховидь, ні сном ні духом не відаючи про небезпеки, які чигають на них за стінами – і розглядають їх крізь щілини зі слинявими, зубастими посмішками. Та навіть якщо вони все знали, – однаково жодна з них не перелякалася так, щоб розвернутися й піти назад...»

***
Уривок з фентезі «Пісня вічних дощів» Е. Дж. Меллов читайте в блозі на нашому сайті 📝

«Пісня вічних дощів» – перша частина трилогії, де кожна книжка – окрема історія про сестру-чарівницю. Ця розповість про наймолодшу – Ларкиру, наділену даром співу....

#РМ_ЕДжМеллов #РМ_ФантастичніСвіти