ЛОВЦІ ОДИНОКИХ СЕРДЕЦЬ

І мереживо днів заплітає свої круговерті,
І розкидують сіті ловці одиноких сердець,
Ми так схожі на них в час, коли обопільно відверті,
І, водночас, не схожі, коли все іде шкереберть.

Ми так схожі на них в час, коли так бажаємо щастя,
Задивляємось щиро у кожну безодню очей,
Може ходить десь поруч кохання таємне причастя,
І насилу тримає слова, що кричать між грудей.

Нам потрібні вони, ті неждані палкі суголосся,
Ті пориви жаги, ті захопливі хвилі зізнань,
І, хоч інколи, щоби намріяне диво збулося,
І, хоч інколи, щоби не ставилась купа питань.

Щоб горіли вогні між сезонів і між міжсезоння,
Щоб зривались вуста в поцілунків невпинний алюр,
І тоді достеменно не зникне любові осоння,
І тоді однозначно не буде самотніх тортур.

©Павло Деркач
17.04.2025