2025-09-01 02:02:32
«ловець мечів», кассандра клер
🗡️10/10
влада — це ілюзія. влада існує лише тому, що ми в неї віримо. королі й королеви — і принц також — мають владу лише тому, що ми самі їм її даруємо...
епічне фентезі про палацеві інтриги, таємниці крові, морально-сірих (і при тому саркастичних) персонажів і неоднозначну політичну ситуацію у світі — моя слабкість. тому ця книжка просто ідеально потрапила в читацький смак і затягнула у свій доволі жорсткий світ міста-держави кастеллану.
✨ про що вона? одним словом і не описати. вона починається з дитинства хлопця-сироти кела, якого забирають у палац аби замінити хворого принца. так він стає ловцем мечів — двійником кронпринца, що має підміняти того в небезпечних ситуаціях і бути буквально живим щитом. у цьому світі колись давно вирувала магія і її відлуння досі проглядається в куточках кастеллану, і з кожною сторінкою цих відлунь ми бачимо все більше, адже знайомимося з другою головною героїнею — ашкаркою лін(закрита спільнота вигнанців з культурою схожою на арабську), що йде проти правил спільноти і прагне стати цілителькою. якимось чином кел і лін зустрічаються, і дедалі більше їх шляхи перетинаються (на те є свої причини) і починають повʼязуватися не тільки між собою, а й з давно забутими історіями королів чародіїв.
саме місто кастеллан сприймається як окремий персонаж. в ньому поєднується безліч культур і звичаїв, розкіш золотих палаців живе пліч-о-пліч з хаосом і беззаконністю лабіринту, де править король лахмітників (уявіть каза бреккера тільки з грошима і величезною владою що поширюється на тисячі людей). але крім кастеллану і його правителів нас знайомлять ще й з іншими державами, бо ж політичні угоди укладаються і порушуються щохвилини.
це дуже обʼємна історія. не лише через кількість сторінок, а й через сам світ, в якому продумана ледь не кожна деталь. з кожною наступною сторінкою відкривається все більше цікавого, розкриваються персонажі — і головні, і другорядні — будуються звʼязки, утворюються нові союзи, а життю загрожують небезпеки. персонажі розумні, приймають вкрай реальні рішення, які засновані не тільки на холодному розумі чи імпульсивних емоціях, а на всьому одразу. вони роблять помилки, прикривають один одного, намагаються розібратися в тому, що почалося дуже багато років тому і…
фінал, як завжди, припадає на той момент, коли на один абзац стає десь 500 сюжетних поворотів і сторінки закінчуються занадто швидко. це і плюс і мінус книжки водночас, бо після останньої сторінки ви не здатні будете так просто відпустити цю історію. бо ви бачили як росли ці персонажі і бачили ту давню історію з приміток в кінці кожного розділу😔
тут є ситуації на понервувати, є смішні діалоги між келом і конором (кронпринцом), є нереально естетичні і атмосферні моменти, а ще так багато цікавих інтриг, які розгадувати будете разом з персонажами. мої теорії щодо розвитку сюжету змінювалися купу разів і у висновку справдилася та, про яку подумала ще на початку.
⏺вам потрібна ця книжка, якщо любите з головою поринати в новий світ, фанатієте від «учня убивці» чи «жорстокого принца» і не боїтеся книжок-цеглинок. а я з нетерпінням чекаю на другу частину.
#лічі_відгук
🗡️10/10
влада — це ілюзія. влада існує лише тому, що ми в неї віримо. королі й королеви — і принц також — мають владу лише тому, що ми самі їм її даруємо...
епічне фентезі про палацеві інтриги, таємниці крові, морально-сірих (і при тому саркастичних) персонажів і неоднозначну політичну ситуацію у світі — моя слабкість. тому ця книжка просто ідеально потрапила в читацький смак і затягнула у свій доволі жорсткий світ міста-держави кастеллану.
✨ про що вона? одним словом і не описати. вона починається з дитинства хлопця-сироти кела, якого забирають у палац аби замінити хворого принца. так він стає ловцем мечів — двійником кронпринца, що має підміняти того в небезпечних ситуаціях і бути буквально живим щитом. у цьому світі колись давно вирувала магія і її відлуння досі проглядається в куточках кастеллану, і з кожною сторінкою цих відлунь ми бачимо все більше, адже знайомимося з другою головною героїнею — ашкаркою лін(закрита спільнота вигнанців з культурою схожою на арабську), що йде проти правил спільноти і прагне стати цілителькою. якимось чином кел і лін зустрічаються, і дедалі більше їх шляхи перетинаються (на те є свої причини) і починають повʼязуватися не тільки між собою, а й з давно забутими історіями королів чародіїв.
саме місто кастеллан сприймається як окремий персонаж. в ньому поєднується безліч культур і звичаїв, розкіш золотих палаців живе пліч-о-пліч з хаосом і беззаконністю лабіринту, де править король лахмітників (уявіть каза бреккера тільки з грошима і величезною владою що поширюється на тисячі людей). але крім кастеллану і його правителів нас знайомлять ще й з іншими державами, бо ж політичні угоди укладаються і порушуються щохвилини.
це дуже обʼємна історія. не лише через кількість сторінок, а й через сам світ, в якому продумана ледь не кожна деталь. з кожною наступною сторінкою відкривається все більше цікавого, розкриваються персонажі — і головні, і другорядні — будуються звʼязки, утворюються нові союзи, а життю загрожують небезпеки. персонажі розумні, приймають вкрай реальні рішення, які засновані не тільки на холодному розумі чи імпульсивних емоціях, а на всьому одразу. вони роблять помилки, прикривають один одного, намагаються розібратися в тому, що почалося дуже багато років тому і…
фінал, як завжди, припадає на той момент, коли на один абзац стає десь 500 сюжетних поворотів і сторінки закінчуються занадто швидко. це і плюс і мінус книжки водночас, бо після останньої сторінки ви не здатні будете так просто відпустити цю історію. бо ви бачили як росли ці персонажі і бачили ту давню історію з приміток в кінці кожного розділу😔
тут є ситуації на понервувати, є смішні діалоги між келом і конором (кронпринцом), є нереально естетичні і атмосферні моменти, а ще так багато цікавих інтриг, які розгадувати будете разом з персонажами. мої теорії щодо розвитку сюжету змінювалися купу разів і у висновку справдилася та, про яку подумала ще на початку.
⏺вам потрібна ця книжка, якщо любите з головою поринати в новий світ, фанатієте від «учня убивці» чи «жорстокого принца» і не боїтеся книжок-цеглинок. а я з нетерпінням чекаю на другу частину.
#лічі_відгук