«Людина дивно безпомічна перед нещастями, але вони мало чому її учать».

Валерій Шевчук «Мор», 1969-1983

З цієї збірки на книжковий клуб ми взяли повість «Мор» і відгук написати важко. Під час обговорення виявили, що це пиріг з величезною кількістю шарів. Знімаєш один – три відкриваються, і так безкінечно. Ми майже зрозуміли, чому ця повість писалася 14 років.

😷 Базово, це історія епідемії чуми у Львові ХVІ століття, у яку автор запаковує таку кількість відсилок, символів, натяків і філософських роздумів, що під час обговорення і розпаковки можна зайти дуже далеко, залежно від вашої наполегливості та підготовки.

👀 Ми почали з обговорення символів мору або смерті через образ головного героя Страннього, а закінчили тим, що тут описане протистояння Вельзевула з Архангелом Михаїлом, що учасники описаного тут вертепу — це три вісники Апокаліпсису, а троє їх тому, що коли прийде четвертий (смерть), вертеп вже не буде кому показувати. Дійшло також до того, що фінал повісті реально описує концепцію інь і ян — що протилежне пов’язано і навіть єдино, а також, здається, кінець цієї повісті перетікає у початок і вона ніби зациклюється, як і всі події в цьому світі.

🤌 Звучить так, ніби це щось дуже складне, але хто читав повісті Шевчука — той знає: тут немає жодних штучних конструкцій, це написано дуже вигадливо, але одночасно живо і легко. Деякі словосполучення просто захоплюють, наприклад, замість «вона тривожна», спробуйте сказати, як Шевчук — «неспокій нею кермує», або замість «ми часто брешемо» — «маємо ми дивоглядну спроможність творити вигадки». Коротше, краса і бароко!

✨ Дуже #раджу_почитати, якщо ми любите розкодовувати тексти, насолоджуватись багатством мови майстерного письменника, або просто щоб насолодитися химерно похмурою атмосферою морового Львова. Легко, може, і не буде, але нічого подібного ви не знайдете.

P. S. Цю книжку знайти, до речі, теж тяжко, більшість з нас (я також) читали електронку. У коментарях будуть цитати, якими важко не поділитись. 👇