«любов – це спільносвідоме рішення,
         особливо цікавий плід, що потребує уваги.» (естер невінчаний)

Серпень сміявся у вікнах каштаном,
вуликом міста.
Стебла любові зростали з туману
втрачених здійснень.
В грудні тягнулося вгору завзято
хвилями листя:
«В горі і в радості...» – корінь в субстраті
міццю налився.
Брунька бубнявіла в січні у стінах
стукотом серця.
Час завмирав і здавався постійно
сповненим сенсу.
Вечір наповнив гаряче повітря
липовим цвітом.
Хмари-овечки блукали на світлій
стелі в зеніті.
Тижні летіли лелеками в ирій
скоро вже сорок –
Вересень криком нової людини
простір наповнить.

А ось і вірш на півфінал Ліги. Тема–епіграф.
Я вереснева, тому вліпила фото з собою, най буде тут!