Літо тане, як віск. Догоряє підскарбій-серпень.
Смертна постеля його — золото пізніх плодів.
Не поспіває строфа вслід легкостопій Евтерпі —
В вірші блаженно-важкім никне далекий спів.

Літо гусне, як мед. Бджоли в солодкій утомі
Нижче і нижче гудуть. Струни снуються в стернях.
…Усміх майбутньої матері в зорі твоїм, а не пломінь.
І багряніє поволі захід короткого дня.

✍️📚 Євген Маланюк «Серпневі строфи», 1938

Маланюк народився у січні, але серпень, схоже, дуже любив. У нього є декілька віршів про цей місяць, і навіть ціла збірка «Серпень», але саме цей вірш ввійшов до ранішої книжки «Влада», 1951 року.

Обкладинку «Серпня» намалював прекрасний Петро Холодний, покажу з автографом Маланюка у коментарях. 👇

👩‍🎨🎨 Віктор Зарецький «Серпень», 1975

Взагалі, Віктор Зарецький написав стільки шикарних картин у різних стилях, що я часом думаю, що міг би створити окремий канал з віршами та його картинами. Тут його фірмовий стиль 70-х, сецесія, літо і «струни снуються в стернях», буквально.