2024-08-01 12:00:01
Лідери сезону #УПЛ 🇺🇦
Отримані довгі передачі (понад 32 метри) [топ-9]
Здавалося б - дуже проста метрика. Не якийсь там індекс чи просунутий показник, що вираховується за складною формулою. Але прям показова, якщо розумієш, що шукаєш. Я в даному кейсі шукав підтвердження гіпотези, що футбол Олександрії був побудований на утримуванні мʼяча на власній половині. Рівно до того моменту, коли внаслідок недолугого тиску суперника, зʼявлявся простір (або в глибині, або в ширині).
Ще раз - мова про ОТРИМАНІ передачі довжиною в понад 32 метри.
Присутність тут Михавка чи Бондаря не дивує. Бо Динамо і Шахтар - горизонтальні команди з 60% володіння. Різні мотиви, але схожа суть. Тарас - головне джерело ініціативи прогресії в Динамо, тому через нього регулярно відбуваються світчі (перемикання вектору) з правого флангу (від ПЦЗ чи ПЗ), щоб запустити мʼяч в трикутник Дуба-Шапа-Каба. Тарас - точка входу. Так само, коли атака заходить в глухий кут, то пасом назад від Дуби-Шапи-Каби мʼяч виходить із фінальної третини чи половини поля на перезавантаження.
Чому взагалі тема зацікавила? Бо зараз Полісся фактично перебирає ось цей пресет із утримання мʼяча на власній половині до моменту, коли суперник дасть глибину або ширину.
Найпримітніша особа тут - Георгій Єрмаков. Він пʼятий номер рейтингу із 105 (!) отриманими лонгболами, і він - кіпер. Найближчий до нього воротар десь в районі 30 місця - це Павло Ісенко з 67 отриманими лонгболами.
Відрив більш ніж пристойний, щоб говорити про якийсь рандом. Це стратегія побудови атак команди. І тому мені смішно, коли поважні експерти в тілівізорах розповідають про якусь спадковість цього стилю із попередніми поглядами Ротаня на футбол. Ви маєте чітко зафіксувати в своїй голові: ніякої еволюції т.зв. «ротаньстайлу» в успішнішу «срібну» форму не сталося. Це вже інша ігрова парадигма, яка лише частково спирається на спадок від Судакова, Бондаренка та Криськіва.
Рівно рік тому, за підсумками сезону 2023/2024: в Шевченка (22 гри) та Єрмакова (8 ігор) на двох було 77 отриманих довгих передач (50 + 22). Або це +31.4% приросту за сезон.
А минулорічне Полісся Імада грало із ще меншим залученням кіперів, не перетримуючи мʼяч у власній третині:
⁃ Волинець в 22 матчах отримав лише 38 довгих передач
⁃ Кудрик в 9 поєдинках отримав аж 9 довгих передач
Очевидно, що різниця між цифрою 47 та 105 колосальна. І прям дуже цікаво, що з цим зробить штаб Ротаня, бо тренд із активним залученням кіпера вже зʼявився на літніх зборах. Просто цікаво, що буде робити Полісся, коли суперник не буде тиснути. А в УПЛ зайшли одразу 3 команди (Епік, Полтава та Кудрівка), які не дуже асоціюються із тиском на фінальну третину.
#УПЛмікроскоп
Отримані довгі передачі (понад 32 метри) [топ-9]
Здавалося б - дуже проста метрика. Не якийсь там індекс чи просунутий показник, що вираховується за складною формулою. Але прям показова, якщо розумієш, що шукаєш. Я в даному кейсі шукав підтвердження гіпотези, що футбол Олександрії був побудований на утримуванні мʼяча на власній половині. Рівно до того моменту, коли внаслідок недолугого тиску суперника, зʼявлявся простір (або в глибині, або в ширині).
Ще раз - мова про ОТРИМАНІ передачі довжиною в понад 32 метри.
Присутність тут Михавка чи Бондаря не дивує. Бо Динамо і Шахтар - горизонтальні команди з 60% володіння. Різні мотиви, але схожа суть. Тарас - головне джерело ініціативи прогресії в Динамо, тому через нього регулярно відбуваються світчі (перемикання вектору) з правого флангу (від ПЦЗ чи ПЗ), щоб запустити мʼяч в трикутник Дуба-Шапа-Каба. Тарас - точка входу. Так само, коли атака заходить в глухий кут, то пасом назад від Дуби-Шапи-Каби мʼяч виходить із фінальної третини чи половини поля на перезавантаження.
Чому взагалі тема зацікавила? Бо зараз Полісся фактично перебирає ось цей пресет із утримання мʼяча на власній половині до моменту, коли суперник дасть глибину або ширину.
Найпримітніша особа тут - Георгій Єрмаков. Він пʼятий номер рейтингу із 105 (!) отриманими лонгболами, і він - кіпер. Найближчий до нього воротар десь в районі 30 місця - це Павло Ісенко з 67 отриманими лонгболами.
Відрив більш ніж пристойний, щоб говорити про якийсь рандом. Це стратегія побудови атак команди. І тому мені смішно, коли поважні експерти в тілівізорах розповідають про якусь спадковість цього стилю із попередніми поглядами Ротаня на футбол. Ви маєте чітко зафіксувати в своїй голові: ніякої еволюції т.зв. «ротаньстайлу» в успішнішу «срібну» форму не сталося. Це вже інша ігрова парадигма, яка лише частково спирається на спадок від Судакова, Бондаренка та Криськіва.
Рівно рік тому, за підсумками сезону 2023/2024: в Шевченка (22 гри) та Єрмакова (8 ігор) на двох було 77 отриманих довгих передач (50 + 22). Або це +31.4% приросту за сезон.
А минулорічне Полісся Імада грало із ще меншим залученням кіперів, не перетримуючи мʼяч у власній третині:
⁃ Волинець в 22 матчах отримав лише 38 довгих передач
⁃ Кудрик в 9 поєдинках отримав аж 9 довгих передач
Очевидно, що різниця між цифрою 47 та 105 колосальна. І прям дуже цікаво, що з цим зробить штаб Ротаня, бо тренд із активним залученням кіпера вже зʼявився на літніх зборах. Просто цікаво, що буде робити Полісся, коли суперник не буде тиснути. А в УПЛ зайшли одразу 3 команди (Епік, Полтава та Кудрівка), які не дуже асоціюються із тиском на фінальну третину.
#УПЛмікроскоп