2024-08-01 12:00:01
✨ Легко написана історія Сильвії Біч, жінки, що відкрила книгарню "Шекспір і компанія" в Парижі, аби зробити це місце культовим. А, ну і "Улісса" вона видала саме книгою перша 😅.
"КНИГАРКА З ПАРИЖА" Керрі Меер
2025, Моя книжкова полиця, 368 стор.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
📚 Хочу зізнатися, що до цієї книги я мало що знала і про цю культову книгарню (ну окрім самого факту її існування і того, що там постійно товкся увесь цвіт літератури сторічної давнини), і про автора "Улісса" (нє, ну яке ж гівно, подумати тільки!).
🐈⬛ Зараз же хочеться спробувати, можливо, того "Улісса" таки асіліть, але як, якщо тепер постійно буде десь поруч думка про те, яке ж він був гівно, ну ти подумай!
❤️ Насправді, мені дуже сподобалося. І форма оповіді, і легкість її, і те, наскільки легко мені було "вжитися" в шкіру Сильвії. Реально, на сторінці 184 я ледь не ридала: героїня на межі панічних атак від думок, що її напосідали, сумнівів, а чи правильне рішення вона прийняла? а що, буде якщо книга не зайде? а чим потім віддати позики? — буквально думки з моєї голови! — а відбувається це все під час сексу, ага.
✨ І це була не єдина подібність, яку я вихопила з книги, але це залишиться між нами 👀
Але не обійшлося без прикростей:
✨ "Післямова автора", хоча вона авторка.
✨ Хемінгвей, хоча правильно Гемінґвей (вам може це не подобатися, але консенсус, наче, досягнутий і в бложиках ви можете писати хоч Хімінджвей, але у друковану виданні, будь ласка, дотримуємось правил).
✨ В тексті є цитування поезій Вітмана і не вказано, в чиєму перекладі.
✨ Примітка до слова "сапфізм" на сторінці 62, хоча вперше це слово виринає вже на 22-й.
✨ На дрібки одруківок уваги вже не звертала — хто без гріха?, але от примітка на сторінці 284 — максимально дивна. Там українська редакторка береться пояснити слово "гострайтер", використовуючи вираз "літературний негр". Буквально: "гострайтер — те саме, що "літературний негр". Далі там слідує абсолютно нормальне пояснення, тому нащо було тягнути цю вже некомпліментарну норму в текст в 2025-му році, абсолютно незрозуміло.
Але в цілому #Дафа_радить, цікаве читання, багата історія.
"КНИГАРКА З ПАРИЖА" Керрі Меер
2025, Моя книжкова полиця, 368 стор.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
📚 Хочу зізнатися, що до цієї книги я мало що знала і про цю культову книгарню (ну окрім самого факту її існування і того, що там постійно товкся увесь цвіт літератури сторічної давнини), і про автора "Улісса" (нє, ну яке ж гівно, подумати тільки!).
🐈⬛ Зараз же хочеться спробувати, можливо, того "Улісса" таки асіліть, але як, якщо тепер постійно буде десь поруч думка про те, яке ж він був гівно, ну ти подумай!
❤️ Насправді, мені дуже сподобалося. І форма оповіді, і легкість її, і те, наскільки легко мені було "вжитися" в шкіру Сильвії. Реально, на сторінці 184 я ледь не ридала: героїня на межі панічних атак від думок, що її напосідали, сумнівів, а чи правильне рішення вона прийняла? а що, буде якщо книга не зайде? а чим потім віддати позики? — буквально думки з моєї голови! — а відбувається це все під час сексу, ага.
✨ І це була не єдина подібність, яку я вихопила з книги, але це залишиться між нами 👀
Але не обійшлося без прикростей:
✨ "Післямова автора", хоча вона авторка.
✨ Хемінгвей, хоча правильно Гемінґвей (вам може це не подобатися, але консенсус, наче, досягнутий і в бложиках ви можете писати хоч Хімінджвей, але у друковану виданні, будь ласка, дотримуємось правил).
✨ В тексті є цитування поезій Вітмана і не вказано, в чиєму перекладі.
✨ Примітка до слова "сапфізм" на сторінці 62, хоча вперше це слово виринає вже на 22-й.
✨ На дрібки одруківок уваги вже не звертала — хто без гріха?, але от примітка на сторінці 284 — максимально дивна. Там українська редакторка береться пояснити слово "гострайтер", використовуючи вираз "літературний негр". Буквально: "гострайтер — те саме, що "літературний негр". Далі там слідує абсолютно нормальне пояснення, тому нащо було тягнути цю вже некомпліментарну норму в текст в 2025-му році, абсолютно незрозуміло.
Але в цілому #Дафа_радить, цікаве читання, багата історія.