ЛАВА

Очі мої ти жагою печеш,
Звабою палиш губи,
Як же мені між чуттєвих пожеж
Всі оминути згуби.

Як не дивитись у безгомінь-ніч,
Там де сузір'їв квіти,
Як не торкатись оголених пліч,
Як же не шаленіти.

Як розпізнати де щастя рубіж,
Край де тонкого льоду?
Доки ти будеш метати свій ніж
В серця мого свободу?

Що б не робив і куди б я не біг,
Скрізь поцілунків грона,
Б'є мою душу, неначе батіг
Лінія вуст червона.

Все у тобі, мов породиста сталь,
Ніби гаряча лава,
Плавиш мене за деталлю деталь,
Ніжна, земна, ласкава.

І неможливо спинити на мить,
І на хвилину стерти,
Потяг, що груди безжально ятрить,
Прояв кохання впертий!

©Павло Деркач
28.11.2024