Ладно, сьогодні таки буде повноцінний відгук.

Під час перегляду, мені подобались «Зелені коридори». Відчувається, що вистава писалась на колінці (Ворожбит робила її на замовлення, щоб просвітити німців у реалії біженців ще на початку повномасштабки), але дивитись доволі весело.

Так, жарти переважно нафтолінові, а персонажі максимально шаблонні, але мені іноді заходить й такий театр. «Особо жонатий таксист» зустрічає «Монологи Вагіни». +все ж таки видно, що самі акторки кайфуюють від вистави (а акторський склад тут "солідний").

Проте, якщо хоч трохи задуматись над подіями, які линуть на глядача зі сцени, то стає відверто соромно, що подібне йде в українському театрі. Я не хочу переказувати весь сюжет, бо по-факту це набір нелогічних та ледь пов'язаних між собою скетчів. Але тримайте для прикладу якусь із сюжетних гілок:

Перший рік повномасштабного вторгнення. Одна з головних героїнь, яка виїхала з країни із двома дітьми, продовжує тримати контакт із чоловіком, що воює в піхоті.

В таборі для біженців вона зачиняється у ванній кімнаті, дзвонить чоловіку по відеозв'язку та починає займатись телефонним сексом. Прямо, коли вони синхронно кінчають, чоловіка вбиває артилерією.

Жінка особливо на це не реагує, а вже за кілька місяців знаходить собі нового жениха — німця-товстяка, який навіть німецькою не може зв'язати двох слів, але має нормально грошей. А ще він настільки ненавидить Путіна, що натурально фанатіє від нього: носить футболки із його спотвореним зображенням та постійно згадує його в розмовах.

В кінці вони разом повертаються додому — будувати прекрасну Україну майбутнього.

Якщо це такий товстий стьоб від Наталки Ворожбит над "тупими хохлами", то підйоб зарахований. Але я дуже сумніваюсь, що це іронічна вистава.

Також у «Коридорах» звучить голос Юри Філіпенко, який загинув на фронті на початку цього літа. В цій же виставі актори співають пісню із приблизно таким текстом: «ЗСУ йде, а Смерть маше косою, за ними не поспіває».

Може на момент виходу вистави це було не так одностайно, але наразі на фронті ми лише відступаємо. Це значить, що Смерть йде вглиб України та не поспіває забирати й наших бійців? Чи тупі русаки дохнуть, як собаки, а той же Юра — не помер, а пішов на веселку? Дуже паршиві відчуття, якщо хоч трохи вдумуватись в те, що відбувається на сцені.

Замість «Зелених коридорів» порекомендував би передивитись «Школу» Гай Германіки/Ворожбит, останній випуск «Вечера с Владимиром Соловьевьім» чи якесь із кулінарних шоу Даши Малахової.