Куди зникають 100 тисяч японців щороку🤯?

У Японії🇯🇵 існує дивний бізнес💼 - компанії, які допомагають людям зникнути без сліду🤫. Їх називають "нічні перевізники🚌". За приблизно 3 000 доларів вони вночі вивезуть ваші речі, створять нову легенду та сховають у новому місті.

✍️Феномен називається "джохацу" - по суті зникнення. Щороку таким чином зникає близько 100 000 людей😦. Історія інженера Норіхіро виглядає на 100% як сценарій драми від Netflix🎬. Він втратив роботу👨‍💻, але зі сорому продовжував одягати костюм👔 і "йти в офіс". Цілими днями сидів у машині, іноді повертався пізно, нібито після посиденьок із колегами. Коли гроші закінчилися і обман став неможливим, він просто зник🤷. Назавжди.

Чому японці йдуть у нікуди🤔? Сором сильніший за страх: звільнення, банкрутство чи провал на іспиті дорівнюють соціальній смерті. Додайте до цього спеції у вигляді боргів, токсичної роботи та домашнього насильства. ☝️Іноді в японській культурі 🕳️зникнути здається легшим, ніж звільнитися або зізнатися близьким💔.

Але за новим ім'ям рідко стоїть нове життя⚠️. Більшість джохацу живуть у злиднях, працюють на будовах або на побігеньках у мафії. Після трагедії на Фукусімі саме вони чистили радіоактивні зони☢️ - ті, хто зник, уже не мають майбутнього, яке можна втратити.

👮‍♂️Поліція не шукає зниклих: у Японії поважають право на зникнення🤝. Через 7 років⏳ людину офіційно визнають зниклою, розривають шлюб і ділять спадщину. Моторошний момент у тому, що багато джохацу не хочуть повертатися навіть знайденими❌. У країні, де є приказка🎌 "цвях, що стирчить, отримує по капелюшку", зникнення стає формою протесту та опору проти системи.

Щороку зникає населення невеликого містечка🏢 - і суспільство вдає, що його ніколи не існувало👻. Почати з чистого листа в Японії це не метафора, а бізнес-модель💰.

Ільченко І Власна справа 💰