Коротка рецензія:
«Хижак: Дикі землі» 🔥

Нова глава в довгій історії «Хижака» сприймалась мною на етапі її створення … зайвою. Як мінімум. Мені здавалося, що Ден Трахнберг мав би зупинитись на шикарній «Здобичі» (2022, минула частина, та перша у серії Трахнберга) і кинути цю давно забуту історію, яка для багатьох почалась і закінчилась на Шварцнеггері.

Але, чесно кажучи, я був здивований, коли спочатку подивився мультфільм, створений тим ж Трахнбергом («Хижак: Вбивця вбивць», він поєднує майже усі частини в одне, окрім того неподобства, що вийшло у 2018) і надія до мене повернулася.

Я фанат Хижака з дитинства і для мене важливо, щоб цю історію розповідали грамотно, щоб у неї був хоча б непоганий сценарій і графіка була не «вирви око». І знаєте, мені пощастило, бо Ден Трахтенберг схоже такий ж фанат Хижака, як і я.

«Дикі землі» не мають супер продуманого сценарію, але цей фільм робили з душею, з повагою до персонажів. Режисер поетапно розкриває особливості раси Яутжа, кидає глядача в їхній устрій, та кодекси. На повне розкриття йому не вистачило часу, проте пригоди Хижака на Планеті смерті теж цікаві і сюжетно і візуально. Екшен деколи захоплює, стрічка візуально дуже красива.
У фільму присутня правильна динаміка, де глядачеві і не нудно, і є за кого переживати і розкривають персонажів достатньо.

В цілому, «Хижак: Дикі землі» – це вельми непогане продовження «Здобичі» (яка для мене все одно кращий фільм у всій франшизі) і «Вбивці вбивць». Воно не має супер міцного сценарію, але непогано розважає. Мені подобається підхід Трахтенберга і те, як він поступово занурює глядачів у цю багатошарову історію. З нетерпінням буду чекати наступну главу у виконані цього талановитого постановника.

Автор: Олександр Наумець
(кінооглядач)

CINEMAIS | Все про кіно