2025-12-11 04:04:13
Коротка рецензія:
«Джей Келлі» ❤️
В рік, коли виходить стільки гідних фільмів, під його кінець вже складно дивувати глядача. Після «Потягу у снах», «Однієї битви за іншої» і цілої купи сильних картин, не очікуєш вже нічого, що могло б вписатися у їхні ряди. Але Нетфлікс знову дивує і випускає в останній місяць року амбітну драмеді, про відомого актора, який загубився у купі власних рішень і помилок.
«Джей Келлі» – це дуже якісна драма, яка показує світ всесвітньо відомого актора, слава якого не приносить йому задоволення. Він починає все більше занурюватися у власні думки щодо правильності пріоритетів, які розставив у молодості. Стрічка про вибір, про помилки, про те, що насправді важливо.
Тож стрічка не тільки про Джея. Вона і про тих, хто навколо нього — про його агента, сім’ю, про його життя і почуття, а також про нас самих. Про ціну рішень. Про швидкоплинність життя і, звісно, про вміння та бажання насолоджуватися ним. Це сентиментальна ода від Баумбаха тим, хто загубився, але ще точно має час. Це підкреслює те, як герой Джорджа Клуні в фіналі, перебуваючи на церемонії вшанування, бачить не кадри зі своїх фільмів, а виступ своїх маленьких доньок, у житті яких особливо не брав участі. Він повертається у камеру і з усмішкою розпачу каже свою коронну фразу: «Можна ще дублик?»
А ще дубля, друзі, у нас на жаль, немає.
Тим не менш, попри весь сум, це кіно дуже гарне, та іноді смішне. Все це криється у деталях, але вони впливають одна на одну і це дає свій ефект. Ефект суму і щастя, які може і обовʼязково відчує глядач. Сцена у потязі взагалі найкраща в плані емоцій у цьому році. Від моменту як герої заходять у потяг, аж до моменту, як з нього виходять. Це було прекрасно.
Щодо акторських робіт, тут все зрозуміло. Джордж Клуні прекрасний, харизматичний і це можливо взагалі метакоментар, бо він грає сам себе.
Але як на мене, усю увагу краде Адам Сендлер. Він тут не видає чогось надприродного, він звичайна людина якій болить, коли друг не звертає на нього уваги. Це точно має бути номінація!
«Джей Келлі» гарна картина, яка розповідає про головне і сфокусована на тому, щоб дати глядачеві надію, та нагадати: життя швидкоплинне, але час на зміни завжди є!
Just do it!
Автор: Олександр Наумець
(кінооглядач)
CINEMAIS | Все про кіно
«Джей Келлі» ❤️
В рік, коли виходить стільки гідних фільмів, під його кінець вже складно дивувати глядача. Після «Потягу у снах», «Однієї битви за іншої» і цілої купи сильних картин, не очікуєш вже нічого, що могло б вписатися у їхні ряди. Але Нетфлікс знову дивує і випускає в останній місяць року амбітну драмеді, про відомого актора, який загубився у купі власних рішень і помилок.
«Джей Келлі» – це дуже якісна драма, яка показує світ всесвітньо відомого актора, слава якого не приносить йому задоволення. Він починає все більше занурюватися у власні думки щодо правильності пріоритетів, які розставив у молодості. Стрічка про вибір, про помилки, про те, що насправді важливо.
Тож стрічка не тільки про Джея. Вона і про тих, хто навколо нього — про його агента, сім’ю, про його життя і почуття, а також про нас самих. Про ціну рішень. Про швидкоплинність життя і, звісно, про вміння та бажання насолоджуватися ним. Це сентиментальна ода від Баумбаха тим, хто загубився, але ще точно має час. Це підкреслює те, як герой Джорджа Клуні в фіналі, перебуваючи на церемонії вшанування, бачить не кадри зі своїх фільмів, а виступ своїх маленьких доньок, у житті яких особливо не брав участі. Він повертається у камеру і з усмішкою розпачу каже свою коронну фразу: «Можна ще дублик?»
А ще дубля, друзі, у нас на жаль, немає.
Тим не менш, попри весь сум, це кіно дуже гарне, та іноді смішне. Все це криється у деталях, але вони впливають одна на одну і це дає свій ефект. Ефект суму і щастя, які може і обовʼязково відчує глядач. Сцена у потязі взагалі найкраща в плані емоцій у цьому році. Від моменту як герої заходять у потяг, аж до моменту, як з нього виходять. Це було прекрасно.
Щодо акторських робіт, тут все зрозуміло. Джордж Клуні прекрасний, харизматичний і це можливо взагалі метакоментар, бо він грає сам себе.
Але як на мене, усю увагу краде Адам Сендлер. Він тут не видає чогось надприродного, він звичайна людина якій болить, коли друг не звертає на нього уваги. Це точно має бути номінація!
«Джей Келлі» гарна картина, яка розповідає про головне і сфокусована на тому, щоб дати глядачеві надію, та нагадати: життя швидкоплинне, але час на зміни завжди є!
Just do it!
Автор: Олександр Наумець
(кінооглядач)
CINEMAIS | Все про кіно