2025-12-22 00:05:08
Коротка рецензія:
«Аватар: Вогонь і попіл»
Колись, дуже-дуже давно (16 років тому, якщо точніше), великий, та легендарний Джеймс Кемерон зробив прорив у кінематографі, випустивши першого «Аватара». Стрічка і справді стала революційною у плані графіки, та візуалу. По іншому і бути не могло, бо Кемерон носив цю історію із собою довгі роки, чекаючи поки графічні можливості дозволять її екранізувати.
Потім, через 13-ть років, він анонсував ще купу продовжень і випустив «Шлях води», який хоч і був слабшим за попередника сценарно, але був достатньо змістовним і цільним, розвивав старих і нових персонажів, пропонуючи глядачеві щось нове.
І ось тепер, на екрани виходить «Вогонь і попіл», який приголомшує своїм епічним, та дуже деталізованим візуалом. Око радіє на кожному кадрі, складно відірвати погляд і ти хочеш насолоджуватися кожною секундою, на стільки все красиво і яскраво. Але.
Але сценарно «Вогонь і попіл» це повна копія «Шляху води», яка не розвиває своїх героїв, а просто майже чітко повторює структуру другої частини.
Довга завʼязка, довга підготовка до фінальної битви, та власне довга фінальна битва, яку можна було скоротити мінімум вдвічі і від цього фільм тільки виграв би.
Сценарно – це самоповтор на самоповторі, причому дуже сильно розтягнутий. На певному етапі глядачеві вже не цікавий навіть епічний візуал і хороший екшен. Глядач може упіймати себе на думці: а чому я не дочекався цифри?
А це найгірший варіант для такого фільму.
Також Кемерон повів себе доволі дивно з персонажами, яких ми знаємо і до яких ми звикли: вони поводять себе максимально алогічно, що не відповідає їх моральному компасу і принципам, які були прописані раніше ж. І ні, на них не впливають жодні події під час прийняття цих рішень. Таке відчуття, що таким чином штучно розтягується хронометраж.
Але своїм темам і цінностям сам фільм не зраджує. Це все ще історія про природу, екологію і поганий вплив людини на все оточуюче. Кемерон вже третій фільм майже прямо говорить: не метеорит чи каталізм варто боятися, боятись треба самих себе.
Як підсумок, «Вогонь і попіл» візуально прекрасне кіно, це скоріш за все ще й Оскар у певних номінаціях. Але у цій частині відсутня та душа, яка була у перших двох. Кемерон схоже став на колеса грошового конвеєру і цього разу це спрацює. Але не факт, що спрацює наступного.
Автор: Олександр Наумець
(кінооглядач)
CINEMAIS | Все про кіно
«Аватар: Вогонь і попіл»
Колись, дуже-дуже давно (16 років тому, якщо точніше), великий, та легендарний Джеймс Кемерон зробив прорив у кінематографі, випустивши першого «Аватара». Стрічка і справді стала революційною у плані графіки, та візуалу. По іншому і бути не могло, бо Кемерон носив цю історію із собою довгі роки, чекаючи поки графічні можливості дозволять її екранізувати.
Потім, через 13-ть років, він анонсував ще купу продовжень і випустив «Шлях води», який хоч і був слабшим за попередника сценарно, але був достатньо змістовним і цільним, розвивав старих і нових персонажів, пропонуючи глядачеві щось нове.
І ось тепер, на екрани виходить «Вогонь і попіл», який приголомшує своїм епічним, та дуже деталізованим візуалом. Око радіє на кожному кадрі, складно відірвати погляд і ти хочеш насолоджуватися кожною секундою, на стільки все красиво і яскраво. Але.
Але сценарно «Вогонь і попіл» це повна копія «Шляху води», яка не розвиває своїх героїв, а просто майже чітко повторює структуру другої частини.
Довга завʼязка, довга підготовка до фінальної битви, та власне довга фінальна битва, яку можна було скоротити мінімум вдвічі і від цього фільм тільки виграв би.
Сценарно – це самоповтор на самоповторі, причому дуже сильно розтягнутий. На певному етапі глядачеві вже не цікавий навіть епічний візуал і хороший екшен. Глядач може упіймати себе на думці: а чому я не дочекався цифри?
А це найгірший варіант для такого фільму.
Також Кемерон повів себе доволі дивно з персонажами, яких ми знаємо і до яких ми звикли: вони поводять себе максимально алогічно, що не відповідає їх моральному компасу і принципам, які були прописані раніше ж. І ні, на них не впливають жодні події під час прийняття цих рішень. Таке відчуття, що таким чином штучно розтягується хронометраж.
Але своїм темам і цінностям сам фільм не зраджує. Це все ще історія про природу, екологію і поганий вплив людини на все оточуюче. Кемерон вже третій фільм майже прямо говорить: не метеорит чи каталізм варто боятися, боятись треба самих себе.
Як підсумок, «Вогонь і попіл» візуально прекрасне кіно, це скоріш за все ще й Оскар у певних номінаціях. Але у цій частині відсутня та душа, яка була у перших двох. Кемерон схоже став на колеса грошового конвеєру і цього разу це спрацює. Але не факт, що спрацює наступного.
Автор: Олександр Наумець
(кінооглядач)
CINEMAIS | Все про кіно