📌 Коментар в одній із груп Facebook:
❌ «Наскільки я знаю, з таким діагнозом люди не знають, як їх звати і т. д… Може, це не шизофренія, а депресія?» ❌

Цей коментар — яскравий приклад того, наскільки шизофренія залишається стигматизованою. Про неї — купа міфів. Уявлення дуже спотворені, і в реальності про шизофренію знають лише психіатри, самі пацієнти та їхні близькі.

👉 Насправді все індивідуально! І я хочу відповісти на цей коментар.

✅ Більшість пацієнтів зі шизофренією чудово орієнтуються, знають, як їх звати, де вони живуть, і нерідко можуть дати фору навіть «експертам» з коментарів. У всіх усе по-різному — але так, вони памʼятають, хто вони, мають сімʼї, роботу, життя.

📌 В мене є пацієнт, який з таким діагнозом пропрацював 20 років учителем і вийшов на пенсію.
Інший працював на двох роботах сантехніком — прекрасний спеціаліст.
Третій працює у відділі землеустрою (земельний кадастр) місцевої громади. І таких прикладів — безліч.

💊 Що їх об’єднує? Всі вони регулярно приймають ліки, навіть коли їм добре.
І це не гідазепам, не валеріана, не гліцин і не біфрен — це НЕЙРОЛЕПТИКИ (антипсихотики), які дійсно впливають на хворобу.

⚠️ Часто бачу і неправильне самолікування, коли пацієнти самі призначають собі “щось легеньке”, ігноруючи реальну потребу в антипсихотиках.
І ще частіше — бачу відмову від лікування: пацієнти не хочуть приймати ліки, або родичі не усвідомлюють важливість терапії.

🔁 Вони ніби чекають, що «якось мине». Але…
Коли людина з тривожним розладом боїться приймати антидепресанти — вона погіршує якість життя. Та з часом усе ж почне лікуватися — і стане краще.
Тривожний розлад виліковний. Шизофренія — ні.

🧠 Якщо не лікувати шизофренію — вона викликає дефект, і це вже незворотно.
Зникають емоції, мотивація, воля, активність. Людина стає апатичною, амімічною, абулічною, тобто втрачає здатність до діяльності й цілеспрямованих дій.

🔑 Щоб цього не сталося — потрібно регулярно приймати НЕЙРОЛЕПТИКИ. Завжди. Навіть у ремісії.