колись я і мріяти не могла, щоб бути знайомою зі самою Street Style Hunter-кою — разом із подругами ми мріяли потрапити в її обʼєктив та інстаграм: кожен вихід у центр Львова супроводжувався здогадками «пощастить чи ні».

минули роки, з пані Хантеркою ми вже не раз бачилися на модних івентах — і я безмежно рада запросити її, людину з унікально-захопливим баченням, в рубрику #Персона 🤲

1. Ти розпочала один із найвідоміших візуальних щоденників міської української моди ще у 2019 році у Львові. Як навчилася помічати потенціал образу там, де інші проходять повз? Це природний талант чи ти поступово розвивала свій «хакерський погляд» на стиль?
Око на таке мала завжди. Памʼятаю, бачу щось гарне і мене аж калахматить від емоцій. Я взагалі дуже легко піддаюся враженням: мені мало бачити красу, хочеться відразу нею ділитися. Донедавна я думала, що це моє вміння — нічого особливого. А зараз, коли вже третій рік шукаю контрибʼюторів, які могли б допомагати мені робити фотографії для блогу, починаю розуміти: здається, все-таки то талант 😁

2. Твоя анонімність — це твій особистий бренд: інтригуючий і водночас зосереджений на тих, кого ти фотографуєш. У час постійної демонстрації себе це виглядає сміливо і незвично. Чому обираєш залишатися в тіні?
Тому, що я смілива і незвична 😁

Це топ-запитання — дякую тобі, що підмітила, в які часи живемо!

Мій «кораблик» запускався без єдиної стратегії чи бізнес-планів, воно з мене вилізло (ну от чесно!). На момент старту я не знала ні про Скота Шумена, ні про Біла Канінгема: думала, що я така перша і дивувалась, чому ніхто такого не робить🤣. Блог вела інкогніто, бо була не впевнена в собі. Але й на етапі старту зароджувалась думка: «це не про мене, це блог про стиль незнайомців». А коли Львовом вже понеслись чутки з різними версіями щодо того, хто ж той Хантер, мені це так сподобалось, що вирішила поспостерігати.

Я не обираю залишатись в тіні, навпаки добряче себе показую, але крізь призму інших — ніби художник, що малює портети інших.
*але я ше той стендапер, думаю, якийсь грандіозний Hunter’s reveal ще попереду😎

3. Я обожнюю твій блог — особливо поради/аналіз трендів. Які з сучасних тенденцій ти вважаєш найцікавішими, але недооціненими?
Я трохи втомилась від оверсайзу, тому зараз шаленію від стилю а-ля Сніжана Онопка. Точно хочу бачити менше зручного одягу — моя мрія, аби вбрання вписувало людей у вигадані ними ж обставини, щоб сприяв новій манері поведінки, мові тіла і взагалі, поверніть мені корсети і кринолін 🤣 Я та камера з радістю б за цим поспостерігала.

4. Як радиш розвивати власну «надивленість»? І які практики чи прийоми у виборі одягу та складанні образів ти б виділила, щоб залишатися сміливою та внутрішньо правдивою?
Знаєш, є така знаменита фраза Коко Шанель: «Коли виходите з дому, гляньте на себе з дзеркало і зніміть зайву низку перлин, щоб, не дай Бог не перебощити!»

Так от, я за те, щоб «переборщувати», за те, щоб випускати всі свої «я» на волю (допоки вони не створюють дискомфорт іншим), за те, щоб сміливо виходити з кілограмом перлин на шиї і намагатися відслідковувати «Як мені у такому образі?». Наступного дня одягнути лонг та джинси без жодних прикрас, аби знову задуматись: «А як мені так?»

Лише таким способом, як на мене, можна віднайти істинний стиль. Метод проб і помилок — і в жодному разі не запитання: «Чи так сподобається іншим і, не дай Бог, хантеру!»