Коли людина опиняється у воді, вона починає зі страху потонути робити безліч безладних рухів. Тренер мого чоловіка з плавання каже, що це ніяк не допомагає триматися на воді, а лише забирає сили. Насправді на плаву нас утримує в основному діафрагма і дихання, і щоб плисти - досить робити нечасті, але точні рухи.
Мені дуже подобається цей образ. Коли ми в невизначеності і тривозі, в голові рояться думки "як же я впораюся?", "Що ж буде?", "А якщо ... (і далі картини різних катастроф). ?", "ну чому у мене знову все через ж..?!", "Ось я невдаха/розтелепа, ідіот!" і т. д. Ці думки ніяк не допомагають нам подолати перешкоду і часто забирають сил більше, ніж сама ситуація. А від внутрішньої критики та знецінення руки опускаються, і можна потонути.Набагато кориснішим може бути питання "так, добре, що я зараз можу зробити? На що зараз мені спертися?".
Іноді, щоб утриматися на плаву, потрібен глибокий вдих та декілька чітких рухів тут та зараз. Майбутнє туманне, і я уявляю себе великим китом, глибоко дихаю і роблю те, що мені потрібне сьогодні, щоб доплисти до завтра.

© Віра Якупова