Кінець українізації.

7 липня 1933 року застрелився Микола Скрипник, радянський партійний і державний діяч, який обіймав посади наркома освіти УСРР та голови Державної планової комісії. Скрипник був одним із головних провідників політики українізації — масштабної кампанії 1920-х років, що передбачала розвиток української мови, культури й освіти. За його керівництва відкривалися україномовні школи й видавництва, створювалися словники, впроваджувалися українські терміни в адміністрації та науці.

Самогубство Скрипника сталося після того, як у червні 1933 року на пленумі ЦК КП(б)У його фактично змусили публічно визнати «помилки» українізації та погодитися з рішенням Москви припинити цю політику. Після 1933 року підтримка української мови і розвиток національної культури вже не вважалися державною пріоритетною справою, а самі діячі зазнали переслідувань.