Кількагодинна затримка потяга наблизила зустріч з цією терапевтичною для мене книжкою.

Вона ніби про Різдво, але загалом — про життя: яке святкують, або яке не повернути, чи про таке
собі кодування майбутнього.
Зробіть собі приємність, читайте за раз, чи есей на день.

Мені поки що особливо припав до душі есей Вірляни Ткач про Коляду в Криворівні у 2000-х, куди
збираюся цього року.
Ще звісно есей Артура Дроня, як завжди до сліз.

Мені видається «Суперсила Різдва» чудовою медитацією у святкові дні на фоні непростих часів. Уже взяла кілька на подарунки.