
2024-08-01 12:00:01
🐸 Хто насправді керує нашим мозком?
Ви впевнені, що вмієте контролювати свої емоції та дії? Впевнені, що дивні вчинки та нестандартна поведінка – це прояви вашої волі?
🤷♂️ Ці провокуючі питання насправді не такі наївні, як може здаватись. Якщо почати з простих речей, то навіть такі примітивні речі, як їжа, погода, сон й т.п. кардинально впливають на наш настрій й на поведінку. Не даремно всі серйозні перемовини в Середньовіччі (й не тільки в Середньовіччі) проводились за розкішним столом…
▪️ Однак, є процеси значно глибші. Наприклад, робота щитоподібної залози.
Надлишок гормонів щитоподібної залози – гіпертиреоз – робить людину дратівливою, агресивною, вередливою, не згодною на компроміси й доволі неприємною в домашньому ужитку. Такі люди сваряться за кожну дрібницю, лізуть, як то кажуть, «у бочку». Але насправді вони не злі. Просто у них надлишок гормонів, які токсично діють на нервову систему. Нестача тиреоїдних гормонів проявляється протилежно: призводить до депресії, втоми, апатії та зниження емоційного тонусу.
Щось схоже спостерігається й в роботі гормонів наднирників та статевих гормонів. Низький рівень естрогенів у жінок асоціюється із депресією, а надлишок тестостерону у чоловіків із немотивованою агресією. Що вже й казати про порушення роботи серотоніну. Один з основних принципів роботи антидепресантів крутиться саме навколо серотоніну.
👀 Постає дуже важке етичне питання: якщо хвороба може так впливати на поведінку людину, то де межа особистої відповідальності й адекватності прийняття рішень? Це людина «погана» чи у неї просто гормони не в порядку? Чи треба це враховувати при призначені на відповідальні посади? От же й питання… Втім, погодьтесь, дуже актуальні в наш неспокійний час.
▪️ Втім, це тільки верхівка айсбергу.
Деякі процеси настільки тонкі й на перший погляд непомітні, що ми геть починаємо плутатись: а де ж дійсно ми – це ми? Як особистості. Хто чи «що» насправді нами керує? Трошки філософії в медицину 🤭
❗️ Але повернемось до практики:
❗️ До мене на минулому тижні звернулась пацієнтка, молода студентка, у якої трапляються постійні депресивні розлади, емоційні «качелі», неспокій й т.п. Дівчина спочатку пішла до невропатолога, який її розпитав, оглянув й призначив зробити дуже незвичайний аналіз...
👏 Я знімаю капелюха перед ерудицією та кмітливістю лікаря. Адже здати такий аналіз для пошуку причини депресії це… Дуже оригінально, хоча й трохи… Не буду спішити із коментарями ))
🫢 Однак, чи дійсно це виправдано? Можна на цьому припущенні будувати серйозні висновки?
👉 Читайте далі на сторінці блогу:
👀 Хто з паразитів здатен керувати нашим мозком?
👀 Який аналіз призначив лікар дівчині із депресією?
ХТО НАСПРАВДІ КЕРУЄ НАШИМ МОЗКОМ?
Ви впевнені, що вмієте контролювати свої емоції та дії? Впевнені, що дивні вчинки та нестандартна поведінка – це прояви вашої волі?
🤷♂️ Ці провокуючі питання насправді не такі наївні, як може здаватись. Якщо почати з простих речей, то навіть такі примітивні речі, як їжа, погода, сон й т.п. кардинально впливають на наш настрій й на поведінку. Не даремно всі серйозні перемовини в Середньовіччі (й не тільки в Середньовіччі) проводились за розкішним столом…
▪️ Однак, є процеси значно глибші. Наприклад, робота щитоподібної залози.
Надлишок гормонів щитоподібної залози – гіпертиреоз – робить людину дратівливою, агресивною, вередливою, не згодною на компроміси й доволі неприємною в домашньому ужитку. Такі люди сваряться за кожну дрібницю, лізуть, як то кажуть, «у бочку». Але насправді вони не злі. Просто у них надлишок гормонів, які токсично діють на нервову систему. Нестача тиреоїдних гормонів проявляється протилежно: призводить до депресії, втоми, апатії та зниження емоційного тонусу.
Щось схоже спостерігається й в роботі гормонів наднирників та статевих гормонів. Низький рівень естрогенів у жінок асоціюється із депресією, а надлишок тестостерону у чоловіків із немотивованою агресією. Що вже й казати про порушення роботи серотоніну. Один з основних принципів роботи антидепресантів крутиться саме навколо серотоніну.
👀 Постає дуже важке етичне питання: якщо хвороба може так впливати на поведінку людину, то де межа особистої відповідальності й адекватності прийняття рішень? Це людина «погана» чи у неї просто гормони не в порядку? Чи треба це враховувати при призначені на відповідальні посади? От же й питання… Втім, погодьтесь, дуже актуальні в наш неспокійний час.
▪️ Втім, це тільки верхівка айсбергу.
Деякі процеси настільки тонкі й на перший погляд непомітні, що ми геть починаємо плутатись: а де ж дійсно ми – це ми? Як особистості. Хто чи «що» насправді нами керує? Трошки філософії в медицину 🤭
❗️ Але повернемось до практики:
❗️ До мене на минулому тижні звернулась пацієнтка, молода студентка, у якої трапляються постійні депресивні розлади, емоційні «качелі», неспокій й т.п. Дівчина спочатку пішла до невропатолога, який її розпитав, оглянув й призначив зробити дуже незвичайний аналіз...
👏 Я знімаю капелюха перед ерудицією та кмітливістю лікаря. Адже здати такий аналіз для пошуку причини депресії це… Дуже оригінально, хоча й трохи… Не буду спішити із коментарями ))
🫢 Однак, чи дійсно це виправдано? Можна на цьому припущенні будувати серйозні висновки?
👉 Читайте далі на сторінці блогу:
👀 Хто з паразитів здатен керувати нашим мозком?
👀 Який аналіз призначив лікар дівчині із депресією?
ХТО НАСПРАВДІ КЕРУЄ НАШИМ МОЗКОМ?