2025-12-18 18:04:10
Хороші прочитані в листопаді, дуже коротко
1. «Який чудесний світ новий» Олдос Гакслі
Прочитавши цю книгу можна легко впізнати звідки ростуть ноги багатьох сучасних антиутопій про тоталітаризм та прагнення до ідеальної (читай — зручної) моделі суспільства. Головні герої буквально вирощені в пробірках на заводі та заздалегідь мають певне призначення а ще жагу до споживання. Що буде відчувати дикун-індіанець, потрапивши в такий світ — читайте в романі
2. «Тиша» Дон Делілло
Мінімалістичний текст про те, а що буде, якщо раптом зникне електрика. На відміну від попередньої книги тут буде радше не захопливий роман, а красивий філософський трактат діда-постмодерніста-луддита зі всіма витікаючими: недовірою до технологій, посиланнями на самого себе тощо (якщо раніше не читали книги автора, раджу починати з іншої — «Худодниці тіла»)
3. «Виголошення лоту 49» Томас Пінчон
Ще один постмодерністський текст від генія та ерудита.
Домогосподарка Едіпа Маас начебто розкриває одну таємну організацію. А може і не розкриває. Ми точно не знаємо. Проте по завершенню роману вибудовується своєрідний портрет Америки 60х (з прихованим нацизмом, мутками цру, теоріями змов тощо). Текст точно не для пляжного читання, проте там є відверто ну дуже смішні фрагменти (улюблене: гра в Боттічеллі на роздягання, яка так і не відбулася)
4. «Гра в перевдягання» Артем Чех
Мемуари письменника, що потрапив на війну, та логічне продовження попередньої книги автора — «Точки нуль». Є про Бахмут, є про музику, є про дім. З іронією та на повному серйозі. Мій улюблений жартик про те, що війна — це Гелловін, а піксель — це жахливий наряд на свято
5. «Осіннє заціпеніння» Олексій Жупанський
Бюрократичний світ українців крізь призму магічного реалізму. Весь сюжет закручено навколо важливої події — початку опалювального сезону, який чекають як живі, так і мертві. Автор темно та іронічно зображує ланцюжок подіій (від воскресіння кота до надання хабарів), які таки призведуть до теплих батарей. Книга підійде тим, кому було б цікаво почитати, як Лавкрафт описав би постсовок
6. «Колиска для кішки» Курт Воннеґут
Ще одна прекрасна історія автора, де він іронізує над технічним прогресом, відповідальністю науковців за свої винаходи, а ще над релігією та тоталітаризмом. Головний герой — письменник який дізнається, що на землі є страшна зброя «лід-9», який в секунди може знищити всю планету, а ще дізнається, що єдині екземпляри цієї зброї знаходяться у не дуже надійних людей. Курт традиційно круто грає не тільки з сенсами, а й з формою: на 222 сторінки тексту тут 127 маленьких розділів і у кожного є своя влучна назва. Обожнюю!
#зк_списки
1. «Який чудесний світ новий» Олдос Гакслі
Прочитавши цю книгу можна легко впізнати звідки ростуть ноги багатьох сучасних антиутопій про тоталітаризм та прагнення до ідеальної (читай — зручної) моделі суспільства. Головні герої буквально вирощені в пробірках на заводі та заздалегідь мають певне призначення а ще жагу до споживання. Що буде відчувати дикун-індіанець, потрапивши в такий світ — читайте в романі
2. «Тиша» Дон Делілло
Мінімалістичний текст про те, а що буде, якщо раптом зникне електрика. На відміну від попередньої книги тут буде радше не захопливий роман, а красивий філософський трактат діда-постмодерніста-луддита зі всіма витікаючими: недовірою до технологій, посиланнями на самого себе тощо (якщо раніше не читали книги автора, раджу починати з іншої — «Худодниці тіла»)
3. «Виголошення лоту 49» Томас Пінчон
Ще один постмодерністський текст від генія та ерудита.
Домогосподарка Едіпа Маас начебто розкриває одну таємну організацію. А може і не розкриває. Ми точно не знаємо. Проте по завершенню роману вибудовується своєрідний портрет Америки 60х (з прихованим нацизмом, мутками цру, теоріями змов тощо). Текст точно не для пляжного читання, проте там є відверто ну дуже смішні фрагменти (улюблене: гра в Боттічеллі на роздягання, яка так і не відбулася)
4. «Гра в перевдягання» Артем Чех
Мемуари письменника, що потрапив на війну, та логічне продовження попередньої книги автора — «Точки нуль». Є про Бахмут, є про музику, є про дім. З іронією та на повному серйозі. Мій улюблений жартик про те, що війна — це Гелловін, а піксель — це жахливий наряд на свято
5. «Осіннє заціпеніння» Олексій Жупанський
Бюрократичний світ українців крізь призму магічного реалізму. Весь сюжет закручено навколо важливої події — початку опалювального сезону, який чекають як живі, так і мертві. Автор темно та іронічно зображує ланцюжок подіій (від воскресіння кота до надання хабарів), які таки призведуть до теплих батарей. Книга підійде тим, кому було б цікаво почитати, як Лавкрафт описав би постсовок
6. «Колиска для кішки» Курт Воннеґут
Ще одна прекрасна історія автора, де він іронізує над технічним прогресом, відповідальністю науковців за свої винаходи, а ще над релігією та тоталітаризмом. Головний герой — письменник який дізнається, що на землі є страшна зброя «лід-9», який в секунди може знищити всю планету, а ще дізнається, що єдині екземпляри цієї зброї знаходяться у не дуже надійних людей. Курт традиційно круто грає не тільки з сенсами, а й з формою: на 222 сторінки тексту тут 127 маленьких розділів і у кожного є своя влучна назва. Обожнюю!
#зк_списки