📚🎧 Хочу поділитися декількома тезами Віталія Портникова з подкасту «Книгосховище» (шикарний, послухайте).

Перша, у контексті роздумів про те, що ті самі книжки у перекладах різними мовами сприймаються по-різному:

Я вам більше скажу, є твори української літератури (я не буду називати авторів, іноді це мої близькі друзі і приятелі), які я читаю у перекладах польською чи іншими слов’янськими мовами. Я не можу читати ці твори українською, у мене не виникає контакту. А в перекладі — виникає, і так у мене було з одним прекрасним романом, одним з кращих романів в українській літературі, і я його починав читати — не читав, починав читати…хтось мені сказав «може, ти почитаєш в польському перекладі?» Я відкрив і подумав: боже, яка геніальна книжка, які чудові герої, ці герої назавжди стали моїми друзями. Я коли зустрічаю автора чи авторку цієї книжки, я завжди кажу «ти просто навіть не уявляєш собі рівня своєї геніальності» і я ніколи не можу зізнатися, що я не читав оригінал.

👀 Ваші ідеї? Жадан це, Забужко, чи Курков?