💀 Хоч у назві книги йдеться про життя, це історія про смерть. У різних формах і проявах, вона починається зі смерті, і привид смерті майже не схожить з її сторінок, хоча іноді трохи блякне.

😈 Історія захоплива. Тут дуже багато пригод, подій, динаміки, заманливих таємниць, цікавих взаємодій. І дуже класні й колориині персонажі, кожному з яких є, що розповісти.

🕯 Історія тепла. Я вже писала про те, що під час читання відчувала певну ностальгію, хоча ніколи не жила ані в тих місцях, ані в ті часи — та читання про них все одно повертає мене в дитинство, бо саме тоді я найбільше дивилась фільмів зі схожим вайбом: отих про маленькі містечка з темними секретами, велосипедні компанії, міцну дружбу і дорослішання.

І навіть коли йдеться про дійсно серйозні і лякаючі проблеми, вайб лишається приємним і комфортним. І таким, дуже аналоговим 🥰 Шикарний зріз часу і культури тих місць.

💀 Історія страшна, хоча це не той горор, від якого пробирає до кісток від моторошних монстрів чи таємничої містики.

Втім, тут є трохи і того й іншого, та страшна вона як раз у реалістичній частині: тій, де діти стикаються з недитячими проблемами, де вони вперше розуміють, що дорослі не завжди праві і не завжди надійні, що їм, можливо, не варто довіряти і розраховувати на те, що вони стануть на твій бік, коли ти найбільше цього потребуватимеш.

І що вони часто глухі і сліпі до власних дітей і не вважають, що ті мають право на голос, власну думку чи почуття.

🚬 І ще трохи з вайбом Твін Пікса, хоча дуже віддалено — але деякі епізоди були такі ж абсурдно-психоделічні, як у Лінча.

💀 Є класні відсилки: казкові, літературні, кінематографічні і релігійні.

✝️ Тема релігії взагалі звучить часто, і автор кидає їй багато викликів.

Мені сподобалось неймовірно. Одна з найкращих книжок року, одна з найкращих книжок в цілому, і я точно захочу повернутись до неї знов.

📖 «Життя хлопця»
✍️ Роберт Маккеммон

Видавництво Жорж