ХОЧ РАЗ

Я так би хотів доторкнутись до тебе хоч раз,
Відчути на шкірі кохання статичний розряд,
Але ти живеш і нічого не знаєш про нас,
Тому ця моя забаганка здійсниться навряд.

Не знаєш ти і про думки, що підсвічують ніч,
Я всі їх зібрав у осоння віршів і поем,
І так би хотів почитати тобі віч-на-віч,
Якби ти хоч раз допустила ймовірний тандем.

Я б квітами розфарбував наше перше удвох.
Я б вибрав пісні, що тобі увімкну тет-а-тет,
Я б зорі ясні запалив, наче Вінсент ван Гог,
Якби ти хоч раз уявила можливий дует.

Якби ти лиш тільки побачила натяк, чи знак,
Відчула, як тишу ламає прискорений пульс,
Я міг би тебе здивувати зізнанням, однак,
Сказати хоч слово при зустрічі вкотре боюсь.

Бо серце моє біля тебе тріпоче, мов птах,
І б'ється щоразу об погляд сміливим крилом,
І вже невідомо куди їде схиблений дах,
Допоки на ниві взаємин відвертий облом.

Допоки ти, мила, живеш і не знаєш про нас,
П'єш каву в кафе і бельгійський їси шоколад,
Я мрію до тебе торкнутись хоча б один раз,
І може тобі передасться кохання заряд.

©Павло Деркач
19.11.2024