2025-08-20 02:02:34
Хімія кохання - Сарія Вілсон
Моя оцінка: ★★☆☆☆
Це десь між 4 і 5 балами по десятибальній шкалі, але поставила 4, бо я не добра людина😺
На мою скромну думку, це просто дуже погано написано, хоч ідея була непогана.
Давайте детальніше.
😔 головна героїня
Я абсолютно нічого не маю проти інфантильних та ексцентричних героїнь, які обирають бути delusional, не дуже звертаючи увагу на реальний стан речей (мої улюблені жінки, написані Кетрін Сентер та Алі Гейзелвуд передають вам вітання).
Але тут героїня вийшла просто дурненькою, емоційно незрілою та по-ідіотськи одержимою.
Вона не була по-доброму кумедною і не викликала усмішку від вуха до вуха, мені не хотілось їй поспівчувати чи хоча б спробувати розібратись в тому, чому 26-річна жінка протягом 2 років була закохана в чоловіка, з яким жодного разу не поспілкувалась довше 10 хвилин, навіть коли факти вперто суперечили тому образу, який вона створила в своїй голові. Мені просто хотілось закочувати очі і тяжко зітхати від того, наскільки ірраціональним було все, що вона робила.
🤦♂ головний герой
Я б назвала його Містер Дисонанс. Те, як він умудряється в межах одного діалогу суперечити самому собі в трьох різних підтемах, справді вражає.
Але найбільше мене вибісили дві речі:
⏺ те, як він організував для Анни зміни в її зовнішності, навіть не дочекавшись її згоди, а просто прийнявши рішення за неї. Приправляючи це фразою «Ти залишишся собою, просто трішки покращеною версією» і мотивуючи тим, що, хоч для нього самого це не має значення (ну бо він же не такий поверховий, як брат), а от з його братом по-іншому в неї не буде навіть шансу - і лише якщо зробити макіяж і нову стрижку, висвітлити волосся, привести нігті до ладу і вбратись в сукню за пару тисяч, то шанс з’явиться. І вона така: я все зроблю, все зміню, всім пожертвую. GIIIRL🚫
⏺ режим drama queen в кінці. Типу шо це було? ШО. ЦЕ. БУЛО? Ой господи, аж завелась.
🤓 любовна лінія
Дуже слабенька і тримається здебільшого на постійній сексуалізації Марко та самопринизливих компліментах і жартах Анни про те, який він довершений поруч з нею вбогою.
На щастя, сцен 18+ тут не було, бо я навряд чи це пережила б, враховуючи те, що більшість вчинків героїв були нелогічними, дурними і притягнутими за вуха.
☠ сюжет
Дивіться пункт про «нелогічний, дурний і притягнутий за вуха». Особливо під кінець, де розгорнулась драма в стилі «Кармеліти», але якщо весь сезон стиснути до половини розділу.
Типу що це? Для чого це? Чому це так погано написано, ніби під кінець слова стали платними, а бюджет закінчився? *тяжко зітхає*
🐸 цінності і сенси
Ну дивіться, шо ми маємо:
⏺ мізогінія - є:
всі ці порівняння з іншими жінками, які мають бути гірші у всьому, щоб головна героїня стала хоча б якоюсь, я вже не кажу про те, щоб стати кращою. То авторка починає розказувати, як він зустрічався лише з жінками, які клювали салат, ніби вони недогодовані птахи, а потім нарешті зустрів нормальну жінку, яка їсть за трьох. То авторка каже, що всі, з ким головний герой зустрічався до головної героїні, «не вражали своїми розумовими здібностями», а от тепер з ним нарешті трапилась науковиця - «перша, в кого виходить говорити повними реченнями». Ситуацій багато, про всі говорити не бачу сенсу.
🤢 згадки росіян - є (про них вже говорили, зупинятись не будемо)
⏺ жарти про «гормональний Чорнобиль» - є:
і хоч «Віват» замінили цю хуйню на «щось рівнозначне вибуху на якійсь атомній станції», я вже була в занадто розйобному настрої, щоб думати, що стало краще.
Були, звичайно, якісь хороші речі. Наприклад, шлях до створення власної компанії, оця вся нердівсько-гіківська тематика, троп «від друзів до закоханих» (це один з моїх улюблених тропів, каюсь). Але написано воно так безглуздо і безладно, що мені на епілозі просто стало шкода ці 4 години життя і два десятки невинних душ, яких я прирекла на ці страждання під назвою «спільні читання». Пробачте мене, грішну🐹
І якщо читали, діліться враженнями. Можливо, ця книжка знайшла своїх читачів👇🏼
Видавництво: 🌟Vivat
#відгуки_chornobrova_karooka
Моя оцінка: ★★☆☆☆
Це десь між 4 і 5 балами по десятибальній шкалі, але поставила 4, бо я не добра людина😺
На мою скромну думку, це просто дуже погано написано, хоч ідея була непогана.
Давайте детальніше.
😔 головна героїня
Я абсолютно нічого не маю проти інфантильних та ексцентричних героїнь, які обирають бути delusional, не дуже звертаючи увагу на реальний стан речей (мої улюблені жінки, написані Кетрін Сентер та Алі Гейзелвуд передають вам вітання).
Але тут героїня вийшла просто дурненькою, емоційно незрілою та по-ідіотськи одержимою.
Вона не була по-доброму кумедною і не викликала усмішку від вуха до вуха, мені не хотілось їй поспівчувати чи хоча б спробувати розібратись в тому, чому 26-річна жінка протягом 2 років була закохана в чоловіка, з яким жодного разу не поспілкувалась довше 10 хвилин, навіть коли факти вперто суперечили тому образу, який вона створила в своїй голові. Мені просто хотілось закочувати очі і тяжко зітхати від того, наскільки ірраціональним було все, що вона робила.
🤦♂ головний герой
Я б назвала його Містер Дисонанс. Те, як він умудряється в межах одного діалогу суперечити самому собі в трьох різних підтемах, справді вражає.
Але найбільше мене вибісили дві речі:
⏺ те, як він організував для Анни зміни в її зовнішності, навіть не дочекавшись її згоди, а просто прийнявши рішення за неї. Приправляючи це фразою «Ти залишишся собою, просто трішки покращеною версією» і мотивуючи тим, що, хоч для нього самого це не має значення (ну бо він же не такий поверховий, як брат), а от з його братом по-іншому в неї не буде навіть шансу - і лише якщо зробити макіяж і нову стрижку, висвітлити волосся, привести нігті до ладу і вбратись в сукню за пару тисяч, то шанс з’явиться. І вона така: я все зроблю, все зміню, всім пожертвую. GIIIRL🚫
⏺ режим drama queen в кінці. Типу шо це було? ШО. ЦЕ. БУЛО? Ой господи, аж завелась.
🤓 любовна лінія
Дуже слабенька і тримається здебільшого на постійній сексуалізації Марко та самопринизливих компліментах і жартах Анни про те, який він довершений поруч з нею вбогою.
На щастя, сцен 18+ тут не було, бо я навряд чи це пережила б, враховуючи те, що більшість вчинків героїв були нелогічними, дурними і притягнутими за вуха.
☠ сюжет
Дивіться пункт про «нелогічний, дурний і притягнутий за вуха». Особливо під кінець, де розгорнулась драма в стилі «Кармеліти», але якщо весь сезон стиснути до половини розділу.
Типу що це? Для чого це? Чому це так погано написано, ніби під кінець слова стали платними, а бюджет закінчився? *тяжко зітхає*
🐸 цінності і сенси
Ну дивіться, шо ми маємо:
⏺ мізогінія - є:
всі ці порівняння з іншими жінками, які мають бути гірші у всьому, щоб головна героїня стала хоча б якоюсь, я вже не кажу про те, щоб стати кращою. То авторка починає розказувати, як він зустрічався лише з жінками, які клювали салат, ніби вони недогодовані птахи, а потім нарешті зустрів нормальну жінку, яка їсть за трьох. То авторка каже, що всі, з ким головний герой зустрічався до головної героїні, «не вражали своїми розумовими здібностями», а от тепер з ним нарешті трапилась науковиця - «перша, в кого виходить говорити повними реченнями». Ситуацій багато, про всі говорити не бачу сенсу.
🤢 згадки росіян - є (про них вже говорили, зупинятись не будемо)
⏺ жарти про «гормональний Чорнобиль» - є:
і хоч «Віват» замінили цю хуйню на «щось рівнозначне вибуху на якійсь атомній станції», я вже була в занадто розйобному настрої, щоб думати, що стало краще.
Були, звичайно, якісь хороші речі. Наприклад, шлях до створення власної компанії, оця вся нердівсько-гіківська тематика, троп «від друзів до закоханих» (це один з моїх улюблених тропів, каюсь). Але написано воно так безглуздо і безладно, що мені на епілозі просто стало шкода ці 4 години життя і два десятки невинних душ, яких я прирекла на ці страждання під назвою «спільні читання». Пробачте мене, грішну🐹
І якщо читали, діліться враженнями. Можливо, ця книжка знайшла своїх читачів👇🏼
Видавництво: 🌟Vivat
#відгуки_chornobrova_karooka