Харків сьогодні - місто без вікон. Не образно. Буквально.

Від початку великої війни тут було вибито понад 220 тисяч вікон. Це більше, ніж є в середньому європейському місті.

71 тисяча з них - це вікна у квартирах людей. Ще 35 тисяч - у під’їздах. Половина всіх цих руйнувань - на Салтівці та в Київському районі.

І проблема не лише в тому, скільки їх розбито. Проблема в тому, що закрити їх нічим. Наших виробничих потужностей не вистачає навіть для Харкова. А є ще вся Україна.

Ми знову й знову закриваємо OSB-плитами діри в будинках. Іноді - по п’ять, десять разів в одному й тому ж місці. Бо ракети та дрони б’ють туди, де вже били.

А зима вже на горизонті. І зима не пробачає.

Ми не сидимо склавши руки. Відкриваємо мобільні ЦНАПи там, де були удари. Допомагаємо людям оформити відновлення швидше. Залучаємо міжнародну допомогу.

Завдяки нашим партнерам уже встановлено 12 тисяч вікон. Ще 3 тисячі - в процесі. Програма «єВідновлення» підтримала понад 13 тисяч родин. Але цього мало.

Тому сьогодні говорю всім, хто може чути і діяти.

Харкову потрібні вікна. Бо вікна - це не тільки про тепло. Це про життя. Про дітей, які мають засинати в безпеці, а не за OSB-плитами.

Ми можемо це виправити. Разом.

Звертаємося до всіх, хто має змогу змінити ситуацію: до урядів країн і міст-партнерів, міжнародних організацій, благодійних фондів і представників бізнесу. Об’єднаймо зусилля, щоб усі діти, усі сім'ї в Харкові зустріли зиму в теплі та безпеці!