«Кейт, іще масштабніше, ще більше!», — вимоги Ґільєрмо дель Торо, режисера фільму «Франкенштайн», до художниці з костюмів Кейт Гоулі, були драматичними. при знайомстві він дивився не на ексізи чи портфоліо — вирішальну роль зіграли альбоми Джоела-Пітера Віткіна, живописців Караваджо та Гої, що ховались на книжкових полицях Кейт.

про це читаю в матеріалі Vogue Ua — нова робота дель Торо стала для мене естетично-емоційним враженням, тому ділюся цікавими кіно-фактами щодо «Франкенштайну» з вами:

• білий у фільмі означає смерть, тоді як чорний колір команда взагалі не використовувала, натомість зосередившись на глибокому синьому та зеленому
• масштабні та пишні костюми, котрі носить Елізабет, персонажка Мії Гот, змушували декораторів інколи розширювати двері, щоб акторка могла вільно проходити
• кольори Елізабет віддзеркалюють інших персонажів — дівчинаа ніби вислизає, стаючи спогадом про всіх жінок головного героя. художниця з костюмів зізнається: під час роботи вона часто плакала, адже і сценарій фільму, і роман-першоджерело її глибоко вражають.
• пірʼяні оздоби для волосся та капелюшки — паралель до круглих архітектурних форм, що домінують у стрічці

«Це своєрідний класичний фантасмагоричний сон, – каже Гоулі. – Ми надихалися Караваджо, Каспаром Давидом Фрідріхом — хотіли передати відчуття пам’яті, смутку, природи, що пронизує все. Це було дуже важливо навіть у виборі тканин».