Кам’яниці й брук, трамваї, авто не змогли подолати цих гордих горбів, що прийняли вагу міста не як тягар поразки, а як корону перемоги. І коли вересень, привітний і сумний, як мудрець, що пізнав марноту світу, але не зрікся її, посилає з-за Дніпра прощальні помахи тепла, дерева й трава на узбіччях відповідають йому пристрасною запашністю мрущого зела, зворушеного раптовими нічними дощами.

✍️📚 Валер’ян Підмогильний «Повість без назви», 1934

На прощання з вереснем, що пізнав марноту світу. Цього року так точно. 🍂

👩‍🎨🎨 Віктор Зарецький «У парку», 1950-1960-ті

До осіннього тексту про Київ ніщо не пасує так ідеально, як осінній живопис Зарецького. Київ не був його рідним містом, але став таким після навчання у художньому інституті, на останньому курсі якого він одружився з Аллою Горською.