2024-08-01 12:00:01
Історія світу🌍🌍🌍
Війна за вухо Дженкінса: як невеличкий інцидент у морі перетворився на тисячі загиблих
У XVIII столітті, коли імперії боролися за панування над морями та колоніями, навіть дрібний конфлікт міг розгорітися до масштабної війни. Однією з найабсурдніших і водночас показових подій цього часу стала Війна за вухо Дженкінса — збройне протистояння між Великою Британією та Іспанією, яке тривало з 1739 по 1748 рік.
Все почалося з того, що у 1731 році британський торговий корабель під командуванням капітана Роберта Дженкінса був перехоплений іспанським патрулем біля узбережжя Флориди. Іспанці підозрювали британців у контрабанді, що було недивно — британські купці часто торгували у водах Іспанської імперії всупереч офіційним домовленостям. За однією з версій, в ході огляду корабля капітану Дженкінсу відрізали вухо — і передали йому послання, щоб він доніс до свого короля: мовляв, те ж саме чекає й на нього, якщо той не припинить втручання.
Цей інцидент залишився майже непоміченим протягом кількох років. Лише у 1738 році, в розпал політичної боротьби в Британії, капітана Дженкінса викликали до парламенту, де він показав своє вухо — збережене, за легендою, у баночці — і став символом приниження британської честі. Це стало зручним приводом для політичної опозиції, яка вимагала рішучих дій проти Іспанії. І вже в жовтні 1739 року Велика Британія оголосила війну.
Втім, за вухом Дженкінса ховались реальні причини. Суперечки за колоніальну торгівлю, особливо в Карибському басейні, бажання зберегти доступ до іспанських ринків через так званий «асієнто» — контракт на постачання африканських рабів — усе це штовхало Британію до відкритого конфлікту. Війна швидко охопила і морські, і сухопутні території: британці захопили порт Портобело (сучасна Панама), здобувши перші гучні перемоги.
Проте незабаром ситуація змінилася. У 1741 році відбулася одна з наймасштабніших битв — облога Картахени-де-Індіас (сучасна Колумбія), в якій британський флот і війська зазнали нищівної поразки. Іспанський генерал Блас де Лесо, що мав лише одне око, одну руку і кульгаву ногу, зумів організувати блискучу оборону, завдавши Британії понад 9 000 втрат. Захворювання, клімат і погана логістика остаточно зруйнували британські амбіції в регіоні.
На американському континенті війна торкнулася й колоній: у штаті Джорджія губернатор Джеймс Оглторп успішно відбив іспанський напад у битві при Bloody Marsh. Водночас у Європі конфлікт поступово злився з ширшим протистоянням — Війною за австрійську спадщину, і до 1748 року сторони підписали мир в Аахені, не досягнувши жодних значних змін.
Підсумок цієї «війни за вухо» вражає своєю іронією. Почавшись із особистої образи, вона забрала життя понад 20 000 людей, принесла жахливі втрати у тропіках, а в політичному плані майже нічого не змінила.
Війна за вухо Дженкінса: як невеличкий інцидент у морі перетворився на тисячі загиблих
У XVIII столітті, коли імперії боролися за панування над морями та колоніями, навіть дрібний конфлікт міг розгорітися до масштабної війни. Однією з найабсурдніших і водночас показових подій цього часу стала Війна за вухо Дженкінса — збройне протистояння між Великою Британією та Іспанією, яке тривало з 1739 по 1748 рік.
Все почалося з того, що у 1731 році британський торговий корабель під командуванням капітана Роберта Дженкінса був перехоплений іспанським патрулем біля узбережжя Флориди. Іспанці підозрювали британців у контрабанді, що було недивно — британські купці часто торгували у водах Іспанської імперії всупереч офіційним домовленостям. За однією з версій, в ході огляду корабля капітану Дженкінсу відрізали вухо — і передали йому послання, щоб він доніс до свого короля: мовляв, те ж саме чекає й на нього, якщо той не припинить втручання.
Цей інцидент залишився майже непоміченим протягом кількох років. Лише у 1738 році, в розпал політичної боротьби в Британії, капітана Дженкінса викликали до парламенту, де він показав своє вухо — збережене, за легендою, у баночці — і став символом приниження британської честі. Це стало зручним приводом для політичної опозиції, яка вимагала рішучих дій проти Іспанії. І вже в жовтні 1739 року Велика Британія оголосила війну.
Втім, за вухом Дженкінса ховались реальні причини. Суперечки за колоніальну торгівлю, особливо в Карибському басейні, бажання зберегти доступ до іспанських ринків через так званий «асієнто» — контракт на постачання африканських рабів — усе це штовхало Британію до відкритого конфлікту. Війна швидко охопила і морські, і сухопутні території: британці захопили порт Портобело (сучасна Панама), здобувши перші гучні перемоги.
Проте незабаром ситуація змінилася. У 1741 році відбулася одна з наймасштабніших битв — облога Картахени-де-Індіас (сучасна Колумбія), в якій британський флот і війська зазнали нищівної поразки. Іспанський генерал Блас де Лесо, що мав лише одне око, одну руку і кульгаву ногу, зумів організувати блискучу оборону, завдавши Британії понад 9 000 втрат. Захворювання, клімат і погана логістика остаточно зруйнували британські амбіції в регіоні.
На американському континенті війна торкнулася й колоній: у штаті Джорджія губернатор Джеймс Оглторп успішно відбив іспанський напад у битві при Bloody Marsh. Водночас у Європі конфлікт поступово злився з ширшим протистоянням — Війною за австрійську спадщину, і до 1748 року сторони підписали мир в Аахені, не досягнувши жодних значних змін.
Підсумок цієї «війни за вухо» вражає своєю іронією. Почавшись із особистої образи, вона забрала життя понад 20 000 людей, принесла жахливі втрати у тропіках, а в політичному плані майже нічого не змінила.