🫐 Якби менше дрихла (але це просто неможливо в дачній тиші!), то дочитала б і останню узяту з собою книгу. А так лишається ще половина.

🌙 До речі, читати "Вокзал Перпіньяна" після "Дерев" було стратегічною помилкою, бо діалоги. В "Деревах" вони ідеальні, повністю. Якби мене спитали "як навчитися писати діалоги в творах?" раніше я називала б тільки "В очікуванні Годо", зараз можу додати ще й "Дерева" Еверетта.

🫐 В "Вокзалі" я зустріла поки що 1 (прописом: один) нормальний діалог — на самому початку, між двома поліцейськими над трупом юнака, що зірвався зі скелі.

🌙 Далі герої не спілкуються, вони декларують наміри, стверджують маніфести, вправляються у філософському красномовстві, і взагалі поводяться так, наче виходять на слемі до трибуни і Несуть Слово Божіє і всім їм глибоко по цимбалах слухач (читач), а суто необхідно озвучити чергову порцію чергових концепцій, бо воно пре.

🍒 Так, я розумію, що книга вся, що називається, на стику дисциплін і навіть в описі зразу попереджують про сюреалістичність твору. І насправді це не робить її поганою (зараз, на середині книги я подумую про оцінку 4,5 з 5), просто послідовність читання для себе обрала вкрай невдалу.