Як це, бути графічною дизайнеркою у 1920-х?

Розкажемо на прикладі Франциска Барух — німецько-ізраїльської дизайнерки XX століття.

Мисткиня почала свій шлях у Берліні, коли їй було 17. Навчалася у школі мистецтв і ремесел, де вивчала декорування, ілюстрацію та графіку. Через два роки виграла конкурс за дизайн різдвяних тарілок для прусського королівського дому — і це був лише початок кар’єри.

Далі Барух захоплюється типографікою та створює літери для пасхальної Агади, а згодом розробляє власний шрифт Stam, натхненний манускриптами XV–XVI століть.

У 1933-му мисткиня поїхала шукати кращої долі до Тель-Авів, проте дорогою втратила майже усі збереження. А в новому місті виявилось, що її професія абсолютно не затребувана, тож Барух пішла на курси з декорування вікон, щоб знайти хоча б якусь роботу.

Як би складно не було, Барух все одно горіла дизайном і завжди поверталася до нього.

Як результат — у 47 років вона спроектувала обкладинку першого ізраїльського паспорта та емблему міста Jerusalem.