2025-10-03 10:02:52
Як популяризувати класиків?
Послухала цікаву розмову літературознавця Євгенія Стасіневича та історика Ігоря Гирича на Книжковій країні.
Ось основні тези:
✔️Чому ми маємо говорити про українських класиків саме зараз?
Це не тільки боротьба із забуттям чи викривленням фактів. Це частина великої роботи з відновлення нашої культурної пам’яті.
✔️ Класики ще «в дорозі»
Не всі, про кого ми говоримо сьогодні, вже визнані класиками. Дехто з них зробив проривні речі, які в інших умовах давно б гарантували їм цей статус. Але він ще не закріплений у «народній пам’яті». Завдання сучасних дослідників і популяризаторів — дотягнути цих авторів до рівня класиків.
✔️ Ми не перші
Це не «нова мода», а продовження процесу, який почався ще в 90-х. Щоб сьогодні читали Шевельова чи Петрова, десятки людей працювали у 90-х і 2000-х. Тож ми лише наступна ланка у цьому ланцюгу.
✔️ Популяризація ≠ спрощення до примітиву
Популяризація завжди трохи спрощує, але небезпечно, коли це перетворюється на викривлення. Завдання — зберегти складність, дати відчути інакшість мислення людини іншої епохи. Справжній інтерес часто виникає саме з цієї інакшості, а не зі спроб зробити з автора «свого хіпстера».
✔️ Маніпуляції
Найгірше, що можна зробити з історією — це «підганяти» її під сучасні проблеми. Так ми втрачаємо розуміння контексту й спрощуємо складні постаті до карикатур.
✔️ Моральні очікування від класиків
Ми звикли чекати, що класики будуть ідеальними моральними орієнтирами. Але якщо застосувати цей фільтр, у каноні взагалі нікого не залишиться. Важливо вчитися приймати неоднозначність: так, талановита людина могла співпрацювати з режимом або мати особисті слабкості. Це не зменшує її культурної ваги.
✔️ Проблема «кенселінгу»
Спроба викреслити автора з канону через його біографічні факти — це уникання складних розмов. Канон формується через дебати й дослідження, а не через «закенселили й забули».
✔️ Сила інтелектуальної історії
Ми часто знаємо поетів і прозаїків, але мало говоримо про українських інтелектуалів, мислителів, публіцистів. Їхні тексти не менш важливі для розуміння нашої культури.
Головна думка:
Популяризація — це не прикрашання чи «спрощення до інстаграмного поста». Це робота з контекстом, повернення складності й повага до інакшості мислення минулих епох.
Сподіваюсь, було корисно 😉
#кт_подія
Книготерапія 📗Підписатись
Послухала цікаву розмову літературознавця Євгенія Стасіневича та історика Ігоря Гирича на Книжковій країні.
Ось основні тези:
✔️Чому ми маємо говорити про українських класиків саме зараз?
Це не тільки боротьба із забуттям чи викривленням фактів. Це частина великої роботи з відновлення нашої культурної пам’яті.
✔️ Класики ще «в дорозі»
Не всі, про кого ми говоримо сьогодні, вже визнані класиками. Дехто з них зробив проривні речі, які в інших умовах давно б гарантували їм цей статус. Але він ще не закріплений у «народній пам’яті». Завдання сучасних дослідників і популяризаторів — дотягнути цих авторів до рівня класиків.
✔️ Ми не перші
Це не «нова мода», а продовження процесу, який почався ще в 90-х. Щоб сьогодні читали Шевельова чи Петрова, десятки людей працювали у 90-х і 2000-х. Тож ми лише наступна ланка у цьому ланцюгу.
✔️ Популяризація ≠ спрощення до примітиву
Популяризація завжди трохи спрощує, але небезпечно, коли це перетворюється на викривлення. Завдання — зберегти складність, дати відчути інакшість мислення людини іншої епохи. Справжній інтерес часто виникає саме з цієї інакшості, а не зі спроб зробити з автора «свого хіпстера».
✔️ Маніпуляції
Найгірше, що можна зробити з історією — це «підганяти» її під сучасні проблеми. Так ми втрачаємо розуміння контексту й спрощуємо складні постаті до карикатур.
✔️ Моральні очікування від класиків
Ми звикли чекати, що класики будуть ідеальними моральними орієнтирами. Але якщо застосувати цей фільтр, у каноні взагалі нікого не залишиться. Важливо вчитися приймати неоднозначність: так, талановита людина могла співпрацювати з режимом або мати особисті слабкості. Це не зменшує її культурної ваги.
✔️ Проблема «кенселінгу»
Спроба викреслити автора з канону через його біографічні факти — це уникання складних розмов. Канон формується через дебати й дослідження, а не через «закенселили й забули».
✔️ Сила інтелектуальної історії
Ми часто знаємо поетів і прозаїків, але мало говоримо про українських інтелектуалів, мислителів, публіцистів. Їхні тексти не менш важливі для розуміння нашої культури.
Головна думка:
Популяризація — це не прикрашання чи «спрощення до інстаграмного поста». Це робота з контекстом, повернення складності й повага до інакшості мислення минулих епох.
Сподіваюсь, було корисно 😉
#кт_подія
Книготерапія 📗Підписатись