Як перестати чекати схвалення та почати жити по-своєму

Ми часто дорослішаємо тілом, але не внутрішньо.

Всередині — та сама дівчинка чи хлопчик, які чекають,
що мама скаже: "Я тобою пишаюся",
або батько вперше подивиться з теплотою.

І поки ця частина не почута,
ми вибираємо начальників, партнерів, навіть друзів —
щоб знову заслужити любов.

Психологія називає це внутрішньою залежністю від зовнішнього схвалення.❗️

Це не слабкість, а слід травми неприйняття👆.

Дитина без підтримки не вчиться спиратися на себе —
вона вчиться здогадуватися про інших.

💬 На консультаціях я часто бачу:
людина може бути успішною, розумною, улюбленою —
АЛЕ внутрішньо ніби стоїть біля "дверей батьківського дому",
чекає: "А тепер я достатньо хороший❓"

💎 Вихід починається з чесності:
«Я все ще чекаю, що мене приймуть».
«Я все ще злюся, що мене не прийняли».
Поки біль не названа — вона керує.
Коли названа — починає розчинятися.

🪞Спробуй:

— Сказати собі: "Мені можна бути собою, навіть якщо хтось не згоден".
— Помічати, де ти вибираєш сподобатися, а не бути справжньою.
— Робити маленькі кроки наперекір старому голосу: "ти повинна", "не можна", "не висовуйся".

Це і є внутрішнє дорослішання —
не бунт, а повернення до себе.

💭
🥺Якщо відчуваєш, що все ще шукаєш чиєсь "схвалення",
а не своє внутрішнє "так" —
приходь сьогодні на прямий ефір ✍️, я допоможу м'яко побачити, де це почалося😔,
і як побудувати опору всередині себе.

Ти вже не дитина, якій потрібен дозвіл.
Ти — людина, яка може дозволити собі жити.
🫶