
2025-07-31 12:02:08
Як нас із дитинства готують стати фашистами
Ми живемо в епоху глобального відродження фашистської ідеології. Від Америки Трампа до Угорщини Орбана, від Індії Моді до Бразилії Болсонару — авторитарні «сильні лідери» виграють вибори, обіцяючи прості рішення складних проблем. Їхні прихильники не просто злі — вони жадають батьківської фігури, яка буде думати за них.
Як ми до цього дійшли? Алан Мур передбачав це ще десятиліття тому.
Мур, творець «Вартових» та «V означає vендета», попереджав нас про щось тривожне: сучасна культура систематично привчає людей мислити як діти. А діти, як не дивно, — природжені фашисти.
Подивіться навколо. Дорослі одержимі фільмами про супергероїв, янг-едалт романами та історіями, де хороші завжди перемагають завдяки силі (зазвичай фізичній). Ми побудували цілу індустрію розваг на мрії, що хтось сильний вирішить наші проблеми за нас, бо ми самі надто слабкі або дурні.
«Супергерої ідеально підходять на роль надлюдей-Übermensch», — казав Мур, проводячи прямий зв’язок між ґік-культурою і фашистською міфологією. Щоразу, коли ми аплодуємо Бетмену, який гамселить злочинців, або Супермену, що насаджує світу власну волю, ми, самі того не помічаючи, возвеличуємо авторитаризм.
Мур розумів одне, що багатьом досі не доходить: фашизм перемагає не тільки силою. Він перемагає тим, що дає втомленим і розгубленим людям саме те, чого їх роками вчили хотіти — сильного татуся, який зробить так, щоб вся страшна невизначеність та складність зникла.
Сучасні дорослі споживають медіа, створене для людини із емоційним розвитком дванадцятирічки. Фільми Marvel показують моральні дилеми, які буквально зрозумілі шестикласнику: є герой, є лиходій, все вирішує кулак або крута супертехнологічна розробка. Після десятиліть такої інформаційної дієти хіба дивно, що мільйони дорослих тягнуться до політиків, які грають у реальних супергероїв?
Фашизм завжди діє через спрощення. Нація була великою, погані люди зробили її слабкою, сильний лідер знову зробить її великою. Або. Нація була сильною, але туди пробралась п'ята колонна чи неефективні менеджери (deep-state), але новий лідер прожене негідників й зробить так, щоб всім жилось добре. Make America Great Again. Це буквально повторення структури сюжету купи фільмів про супергероїв. І Мур бачить у цьому не просто відображення реальності, а її активне програмування.
Рішення не в тому, щоб заборонити супергеройське кіно та YA (хоч, можна й трошечки обмежити споживання). А в тому, щоб свідомо шукати мистецтво, літературу й історії, які ставляться до нас як до дорослих. З моральною неоднозначністю, з героями, які не завжди викликають симпатію, з проблемами, які не вирішуються перемогою у бійці в фіналі. Бо не факт, що ми, як людство, загалом зможемо перемогти у протистоянні із самими собою.
Ми живемо в епоху глобального відродження фашистської ідеології. Від Америки Трампа до Угорщини Орбана, від Індії Моді до Бразилії Болсонару — авторитарні «сильні лідери» виграють вибори, обіцяючи прості рішення складних проблем. Їхні прихильники не просто злі — вони жадають батьківської фігури, яка буде думати за них.
Як ми до цього дійшли? Алан Мур передбачав це ще десятиліття тому.
Мур, творець «Вартових» та «V означає vендета», попереджав нас про щось тривожне: сучасна культура систематично привчає людей мислити як діти. А діти, як не дивно, — природжені фашисти.
Подивіться навколо. Дорослі одержимі фільмами про супергероїв, янг-едалт романами та історіями, де хороші завжди перемагають завдяки силі (зазвичай фізичній). Ми побудували цілу індустрію розваг на мрії, що хтось сильний вирішить наші проблеми за нас, бо ми самі надто слабкі або дурні.
«Супергерої ідеально підходять на роль надлюдей-Übermensch», — казав Мур, проводячи прямий зв’язок між ґік-культурою і фашистською міфологією. Щоразу, коли ми аплодуємо Бетмену, який гамселить злочинців, або Супермену, що насаджує світу власну волю, ми, самі того не помічаючи, возвеличуємо авторитаризм.
Мур розумів одне, що багатьом досі не доходить: фашизм перемагає не тільки силою. Він перемагає тим, що дає втомленим і розгубленим людям саме те, чого їх роками вчили хотіти — сильного татуся, який зробить так, щоб вся страшна невизначеність та складність зникла.
Сучасні дорослі споживають медіа, створене для людини із емоційним розвитком дванадцятирічки. Фільми Marvel показують моральні дилеми, які буквально зрозумілі шестикласнику: є герой, є лиходій, все вирішує кулак або крута супертехнологічна розробка. Після десятиліть такої інформаційної дієти хіба дивно, що мільйони дорослих тягнуться до політиків, які грають у реальних супергероїв?
Фашизм завжди діє через спрощення. Нація була великою, погані люди зробили її слабкою, сильний лідер знову зробить її великою. Або. Нація була сильною, але туди пробралась п'ята колонна чи неефективні менеджери (deep-state), але новий лідер прожене негідників й зробить так, щоб всім жилось добре. Make America Great Again. Це буквально повторення структури сюжету купи фільмів про супергероїв. І Мур бачить у цьому не просто відображення реальності, а її активне програмування.
Рішення не в тому, щоб заборонити супергеройське кіно та YA (хоч, можна й трошечки обмежити споживання). А в тому, щоб свідомо шукати мистецтво, літературу й історії, які ставляться до нас як до дорослих. З моральною неоднозначністю, з героями, які не завжди викликають симпатію, з проблемами, які не вирішуються перемогою у бійці в фіналі. Бо не факт, що ми, як людство, загалом зможемо перемогти у протистоянні із самими собою.