Як на те, Венеція в той час, просто сказавши, сходила з глузду. Кого і чого тільки я там не бачив? Яких тільки примх і розваг настачало це лукаве місто, що обсотувало тебе своєю безжурністю і принадністю так, як нещасну мушку обсотує павук. Цехіни мої летіли як дощ із моїх кишень. Бо я, в супроводі Зогу, товкся по всіх усюдах і на ділі переконувався, що назва дана Венеції, "Ти, Венеціє, усмішка світу", була вповні заслужена.

✍️📚 Юрій Косач «Володарка Понтиди», 1987

Косач описує Венецію 1770-х, а Картина Васильківського – це на сто років пізніше, але зовнішньо, здається, особливих змін не відбулося до сих пір.

👩‍🎨🎨 Сергій Васильківський «Море. Венеція», 1886-1888

Васильківський виїхав за кордон у 1886 році. Він жив у Франції і подорожував Англією, Іспанією, Італією, Південною Африкою та Німеччиною. На той момент йому було всього 32 роки і він удосконалював свою майстерність, користуючись порадами «парижан» Володимира Орловського та Івана Похитонова.