Як говорити з нашими Захисниками?

Наші Захисники ризикують життям заради нас, а потім настає момент, коли вони повертаються у мирне життя. І саме тут починається найскладніше - цивільна комунікація.

Ми всі хочемо бути вдячними, але бувають ситуації, коли не знаєш, як правильно себе повести, щоб не образити, не спровокувати, не додати болю.

Згадалась історія, якою зовсім не пишаюсь. Років 9-10 тому, коли я ще управляла транспортною компанією, на роботу прийняли колишнього Воїна АТО.

Я не знала його історії, адже співбесіду проводила інша людина.

На перших загальних зборах він прийшов п’яний, заснув і почав хропіти.

Я була керівницею, зібралась команда, і я сказала при всіх: “Встань і вийди. У нашій компанії немає місця такій поведінці.”

Він подивився на мене очима, які палали від люті. Я повторила це ще двічі. Він похитуючись пішов.

Тоді мені здавалось, що зробила все правильно. Сьогодні розумію: звільнила б теж, але зовсім іншим методом. З повагою, поясненням, розумінням контексту. У сфері мувінгу немає місця алкоголю, бо хтось може загинути.

З того часу я багато разів ставила собі запитання: Як говорити? Як відреагувати, коли ти керівник, а перед тобою ветеран із власними травмами? Де баланс між вимогами до працівника та повагою до його досвіду?

Ми, цивільні, часто не знаємо правил. Не знаємо, що може спровокувати біль чи агресію. Це породжує взаємні образи, конфлікти й розділення.

Мені дуже важлива ваша думка.
• Як би ви вчинили на моєму місці?
• Чи стикались ви з подібними ситуаціями?
• І чи потрібні сьогодні “довідники цивільної комунікації” з нашими захисниками? Бо такі довідники є!!!

Я хочу почути ваш досвід. Можливо, хтось із вас працює з ветеранами або має поради, які допоможуть нам усім бути уважнішими одне до одного.

А за посиланням сайт проєкту «Як ти, брате?», на якому можна безкоштовно замовити собі посібники з комунікації❤️

🛢️Все про бізнес від Анастасії Коробової. Дружити запрошую тут