Я закриваю Гарбузове намисто

Закриваю, мов книгу, історія якої мала захопливий початок, яскраву кульмінацію, а тепер дійшла до фінальної точки шляху.

Саме так я відчуваю.
І відчуваю, що так правильно.
Ми з каналом віддали одне одному все, що могли.
Я — сили та вільний час.
Він — знання (бо вчилася разом із вами) і людей. Особливих, справжніх, наймоїших людей.
Дякую, кожному з вас за те, що були зі мною ці три роки.
Дякую наймоїшим за те, що знайшлись і за те, що тепер поруч.
Дякую за підтримку й добре слово кожному, хто мав його для мене.

Якби канал був паперовим, то поставила б його поруч зі своїми книгами на полицю в домі батьків. І таки ставлю його зараз там подумки.

Проте кожен із вас будь-якої миті може взяти його з тієї полиці й, за потреби, перечитати дописи за зарубками в закріпленому повідомленні.

Слідкувати за новинами мого життя та творчого шляху, можна тут і тут.

А я йду писати нові книги й гратися з сином — це все, що мене цікавить нині.
Це все, чим я живу.
Це моє кіно.
Моє море.
🩵