я загалом дуже лінива книжкова блогерка, тому прочитане в основному просто позначаю на гудрідсі. та сьогодні мене так вкурвив підхід європейських видавців до есею софі оксанен «в одну річку двічі. мізогінія як зброя росії», що довелося дістати з архівів створений рік тому, але досі порожній канал для книгоблогінгу, щоб зафіксувати там це глупство.

і раз канал уже не порожній, чого б його не порекламувати. зветься він @slova_i_rechi, на аватарці має барана від якова гніздовського, а писатиму я там дуже нерегулярно, у випадкові години, про книжки українською / польською / англійською, про котів і про всілякі специфічні довколакнижкові штуки, які мене тішать або дратують. (власне, про видання оксанен роздратувало сильно, це прямо такий метакоментар до того, що вона пише про європейську підсліпуватість, аж йой). якщо вам таке любе — підписуйтеся.

#вечірнінотатки