Я ж хочу запропонувати лише акт національної пам’яті, доступний кожному: в національний день пам’яті жертв 1933-го (четверту суботу листопада) визначити час, коли кожен член цієї нації, де майже кожна родина втратила когось із близьких, запалить у своєму вікні свічку в пам’ять про померлих.

✍️📚 Джеймс Мейс, №30 газети «День» 2003

Людиною, яка стала ключовим діячем руху з визнання Голодомору геноцидом українського народу був Джеймс Мейс. Такий висновок він опублікував ще у 1988 році, як голова Комісії Конгресу США з вивчення Голоду в Україні. 1993 року він переїхав в Україну і постійно жив у Києві на Троєщині, одружившись з поетесою Наталією Дзюбенко.

Дослідник шкодував, що в незалежній Україні немає людяних ритуалів, у яких головними дійовими особами є не промовці з мікрофонами, а самі люди, тож 2003 року він запропонував запровадити День національної пам'яті жертв 1933 року і поставити на підвіконня запалену свічку.

👩‍🎨🎨 Тарас Шевченко «Автопортрет зі свічкою», 1860

А надихнув його на образ свічки саме цей автопортрет Шевченка. Згадує Наталія Дзюбенко-Мейс:

«Якось я читала йому Шевченка, про що він часто просив. Джеймс, гортаючи офорти Кобзаря, побачив знаменитий автопортрет зi свічкою. Тоді ми проговорили до ранку... Він запропонував, щоб кожен українець, чия сім’я зазнала втрат під час Голодомору, а їх мільйони, запалить у вікні свічку в пам’ять про загиблих». Продовження історії — у коментарі. 👇

🕯Свічку пам’яті запалюємо о 16:00.