📚👀 Я вже якось зізнавався, що завжди читаю декілька книг одночасно.

От зараз такі дві похмурі книжки. Про Донбас слухаю з величезним захопленням у Абук і постійно думаю — якими словами описати те, як тисячами дрібних ходів незначних персонажів автори логічно описують тектонічні процеси?

Слова знайшлися у Валерія Шевчука:
Мені раптом здалося: поза тим, що приймають очі наші просто, існує ще один світ, якого очі наші не бачать. Більше того, боротьба в темряві й безголоссі страшніша й жорстокіша видимої, звичайної, хоч би тієї, коли пускаються в хід кулаки.

☠️ Це воно: боротьба в темряві й безголоссі. 💔