Я відчув, як мене цілують. Розумів, що певно, ще на межі між сном і дійсністю, але мені рідко снились подібного роду сни, тож я не поспішав розплющувати очі. Правда, щось сон був аж надто реалістичним.
Але я був вдома, і тут точно ніхто мене не міг цілувати. Коли я ліниво розплющив очі, то побачив прямо перед своїм обличчям чорний хутряний клубок з величезними очима та довгими вухами і аж стрепенувся. Але потім згадав. Точно, кріль!
— Ти що тут робиш? — я хотів покарати тваринку, ну чому це він в моєму ліжку, але Юрі так дивився цими величезними очиськами, що замість того, щоб покарати, я почав його гладити.
Цієї миті двері відчинилися, і до спальні зазирнула Уляна. 
— А, от він де! — вигукнула вона. — Ой, вибач, я зараз заберу цього халамидника!
Ковдра ледь прикривала мене, прес і доріжку з волосся все ж було видно. Я, до речі, любив спати голим. Ну бо чому ні? Я завжди жив сам. А навіть якби тут була якась дівчина з тих, які інколи тут ночували, то знову ж таки, чому ні? 
— Він мене розбудив, — сказав я, роздивляючись Уляну. Ранок як завжди почався "бадьоро", особливо, коли я побачив її в короткому рожевому халатику.
— Він любить лізти на ліжко, лягає на подушку, — пояснила Уляна. — Тому на ніч ми його замикаємо в клітці. 
Вона взяла кролика на руки, причому нахилившись до мене так близько, що я відчув аромат її гелю для душу. Мій погляд при цьому мимоволі ковзнув у виріз її халатику. В кімнаті одразу стало якось душно. Чорт, у мене давно не було сексу, з цими родинними розбірками було не до цього… 
Уляна, ніби щось відчула, тут же поправила халат.
— Вибач, — сказала швидко, роблячи крок назад. — Що приготувати на сніданок? 
— Я не надто перебірливий, що буде те й зʼїм, — в голові був взагалі не сніданок. Треба було в душ. 
—  Тоді зроблю омлет з шинкою і сиром, — відповіла Уляна. 
Зі словом "омлет" в мене асоціювався зовсім не омлет. Коли ці кляті губи це говорили, я ледь стримався, щоб не відповісти так вголос...

🐇 З якої книги цей веселий уривок? Вгадали?