Я шукала тебе з-поміж сотень облич –
І чужих, і знайомих…Безликих.
Обійми мене снігом, дощем спантелич
До знемоги, до болю, до крику.
Ця весна, наче сіль, що прилипла до ран,
Відгукнулась у нашім безсонні…
Час летить, невгамовний і ніжний тиран,
І тримає мене у полоні.
Скільки буде ще днів, що під назвою «Ти»?
Не питаю, бо краще не знати.
Поринаю у очі… На дні висоти
Поки вмію, я буду літати.

Підпишись 👉 Листівки