Я питала знайому: що ви бачте на цій картинці?
Вона відповіла: хтось дає ляпаса тому, хто вразливий перед ним.

Ми говорили про те, чи можливо, щоб той чи та, хто в дзеркалі (до речі, тут стать важлива) гладив по щоці та підтримував?
- Хто в її житті давав ляпаса, коли вона почувалася найбільш вразливою.
- А чи були ті, хто «гладив» і дивився з турботою та милуванням?
- А чи може її внутрішнє відображення бути тією підтримкою і дарувати таке добре споглядання?

Я сама дивилась на цю картину і ставила самій собі запитання:
Що змінюється в мені, коли я дозволяю там побачити та почути слова - ті, що підтримують і зігрівають.

Я бачу в дзеркалі образ мудрої ніжної сили, у якої немає віку, що каже: "Так, дівчинка моя, зараз складно. Але ти точно впораєшся".

Якщо вам здається, що це агресивний доторк, можна сказати собі: шкода, що поруч із тобою критики було більше, ніж турботи.
І запитати: а що б сказав голос моєї підтримки замість голосу критика.

Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз