Я одразу уточню, що основну трилогію читала тоді, коли вона тільки вийшла (тобто пройшло більше 10 років), тому сюжет я звісно знаю, але подробиці та імена вже вивітрилися з памʼяті.

Тож для мене «Світанок перед жнивами» це таке приємне повернення до всесвіту, що колись подобався.
Ну наскільки може бути приємним читати книгу, де ти точно знаєш, що майже всі помруть. Хоча я до останнього сподівалась, що може все ж таки хтось зуміє вижити… але Панем безжально вбиває та карає всіх. Особливо тих, хто насмілюється хоча б подумати про можливість кинути виклик Капітолію.

Тут ви зустрінете багато знайомих імен (когось я впізнавала одразу, когось на третю появу, коли до мене доходило, що це ж ***!!! ), будете впізнавати локації та звісно самі Ігри.

Мені сподобалось як розкрили історію Геймітча, як він з такого юного та сповненого планів на майбутнє став відлюдником, що, мʼяко кажучи, не любить людей та пʼє не просихаючи. Сподобалось, що додали подробиць світу (хоча можливо я їх просто не памʼятала — не виключаю такого варіанту).
Тепер думаю перечитати основну трилогію і можливо прочитати пріквел про Сноу.
А ще передивитись фільми.

Чи можна читати без основної трилогії? Я думаю можна, але не читайте епілог, бо там будуть спойлери до фіналу «Переспівниці».

#відгук | 🐉 Книжкова Драконка