🌹 Я досі не зовсім усвідомлюю, що "Беладона" вже нарешті вийшла, але ми обрали її на липневий клуб у Рівному, і це нагадало мені, що книжка реальна і люди вже її читають. Тому настав час поділитися якоюсь цікавинкою з перекладу, правда?

🕯 Якщо хтось читав "Беладону" в оригіналі, то ви знаєте, що там досить вигадлива мова, стилізована під епоху, у якій відбуваються події. Але найбільшим викликом особисто для мене в перекладі стала проблема звертання на "ти" і на "ви" в аристократичному суспільстві, бо в англійській цієї проблеми немає, зате в нас це породжує цілу купу питань.

🎀Можна було б дослідити, як ці звертання вживалися в нашому суспільстві на той час, але Сіґна все-таки перебуває в суспільстві, натхненному вікторіанською Англією. Тому я вирішила вписувати ці переходи з "ти" на "ви" на власний розсуд, а контекст мені подекуди дуже допомагав.

🍷Найлегше було, коли Сіґна спілкувалася зі старшими людьми або з іншими аристократами. Вона звертається на "ви" до Байрона й Елайджі, які старші за неї, але навіть зі своїми ровесницями під час чаювання вони звертаються одна до одної на "ви". Вона звертається на "ви" до лорда Вейкфілда й до всіх, кого зустрічає на балу.

🪶 Але от з родичами було складніше. Я не уявляла собі, що Сіґна буде "викати" Блайз чи Персі, бо стосунки між ними швидко стали приязніші й ближчі. Тому з Персі вони поступово перейшли на "ти", а от з Блайз вони майже одразу почали "тикати" одна одній, адже Блайз не здається людиною, яку сильно бентежать правила суспільства. В кінці книги на балу Блайз звертається до лорда Вейкфілда на ім'я, що викликало в нього подив, бо це порушує певні норми. Тому мені здавалося цілком логічним одразу перевести їх із Сіґною на "ти".

🪞 Також важко було з Марджорі, гувернанткою Сіґни. З одного боку її суспільне становище зобов'язує звертатися до Сіґни на "ви", а з іншого — вона так часто її повчає, що подекуди аж просилося "ти". Тому в неформальних ситуаціях я "дозволяла" їй "тикати" Сіґні, хоча Сіґна зверталася до Марджорі винятково на "ви".

⚗Певними вказівниками можна також вважати те, коли персонажі звертаються одне до одного на ім'я, а коли використовують форму містер/міс і прізвище. Тому коли та сама Марджорі або Персі починали звертатися до Сіґни на ім'я, а не казати "міс Ферроу", я це розцінювала як знак того, що тут стосунки вже можуть бути неформальніші. А от Сайлас із Сіґною постійно зверталися одне до одного на "ви", бо вони не лише називали одне одного "міс Ферроу" і "містер Торлі", а й їхнє становище не дозволяло б їм "тикати" одне одному — це було б неввічливо.

💀У книзі був чудовий момент, коли персонажів можна було офіційно перевести на "ти", але це добрячий спойлер, тому раджу читати тільки тим, хто вже прочитав книжку.
⡉⠘⠜⡑⡃ ⡉⠎⡠⡔ ⠸⠜ ⠉⢐ ⠢⡆⠍⢃⠜⠙⢄⣈⡡⠑⠖ ⠴⠉ ⣂⢘⢘⡄⢊⣂ ⣀⡨⡆⠎⠇ ⠜⡉⠦ ⠃⠌⠬ ⢆⡔⠘⠢⠙⠉⠆ ⡁⠃⡨ ⢁⠙⢃⢈⢒⡊⡊⠊⠙⡃⢔ ⡊⡑ ⡈⣄⠒⢠⢨ ⠸⠎ ⠚⢌⠬⠅ ⠙⣁⠊⠣⡅⠲⡒⢒ ⣄ ⠖⡆⢂⠆ ⡐⢉⣁⢄⠘⠴⢰⠇ ⣠⠦⠡⢤ ⠬⠩⢊⣀ ⠃ ⢑⡰⠖⠋ ⡔⠃⠍⢊⢠⢉⡈⢰ ⠌⡤⡊⢔⠡⠎ ⣈ ⡘⢅⢆⠤⡠⢤ ⠬⡐⢘⣀⠆⢘ ⡊⡠⡰⠜⢰ ⡈⢌⡤⠲⡆⠖⣁ ⡒⠢⠆ ⣠⢁⠕⣄⠖⠨⡨⠆⢡⠔⠴ ⠔⣄ ⠋⡆⢈ ⣈⢒ ⠪⠖⡐⡨ ⡡ ⠚⡰ ⢐⢒⠤⠚⠜ ⠰ ⠙⡁⠉⢔⡅⡂⠊ ⠔⠲ ⠤⡑⠘⠔⣠⡢⢘⠚⠅⠎⢠ ⢁⠔⠅ ⡘⢠⢉ ⣠⠣⡈ ⠜⠔⠡⡊⠢⣈⡘⢊⠆⢆ ⠇ ⠰⠙⢰⢃ ⢢⡊ ⡉⢠⡌⠣⠘⠍ ⠆⡆⠉⠇⠓ ⠉⢂⠑⣄⠍ ⡂⡃⣈ ⠰⢁⢅⡂⠉⡃⢒⣁⣈⠌⢐⠌ ⠨⠒ ⡁⡉⡂⠲⡑

А чи стикався хтось із вас із подібними труднощами перекладу, і як ви їх вирішували?
#omc_translation