Я часто згадую, як намагалася розвеселити тебе в моменти, коли тобі було важко.
Ти не завжди казав щось вголос...
Але тоді, я, мов невидимий промінь — намагалась пробитися крізь твій смуток, подарувати хоч крихту усмішки: вигадувала дурниці, говорила безглуздо, сміялась сама з себе — аби тільки розтопити лід. І коли коли губ нарешті торкалася усмішка — я ніби сама ставала легшою.
Ці миті для мене — безцінні.
Бо знати, що я можу бути світлом для тебе — це найбільша ніжність, що живе в мені.
Я пам’ятаю, як солодко засиналося після таких вечорів. Твій спокій — мій спокій. Твоя усмішка — моє небо. І хоч ми не завжди ідеальні, я дякую за ті моменти, що ми розділили серцем.

З любов’ю,
твоя…

Підпишись  👉 Цитати 🇺🇦