«Я часто замислююся, що таке фотографія як медіум і що саме вона несе за собою, — розповідає мені Андрій Касянчук, — Наразі мені близька думка Сьюзен Зонтаґ, яка писала, що фотографування — це акт привласнення реальності. Коли фіксуєш об’єкт чи обставину, ти стаєш власником їхнього образу. У цьому є щось суперечливе: фотограф ніби краде мить життя, щоб зберегти її назавжди».

все себе картаю, що ніяк не розповім вам про виставку «Майстерня ремонту квітів». від Spilne Art.

це дослідження театру як простору перевтілення крізь обʼєктив фотокамери: Андрій Касянчук фіксував репетиції&вистави у Національному академічному театрі ім. Івана Франка.

вибудуваний за аналогією з «Божественною комедією» Данте, проєкт підносить театр як Чистилище — простір внутрішньої боротьби, в якому одну з ключових ролей відіграє світло: символ внутрішнього просвітлення, досягнутого через мистецтво.

«На початку повномасштабного вторгнення, коли я опинився в невеликому селі на Київщині, фотографія стала моєю опорою, — пригадує Андрій, — Поки над будинком пролітали ракети, я ходив околицями з камерою й знімав усе навколо. Лише згодом усвідомив, що не просто фотографував — я нотував час. Зберігав спогади: і болючі, і теплі. Можливо, саме в цьому й полягає сила фотографії: одномоментно розділяти час на до та після, виривати образи із потоку часу та заморожувати їх».

памʼять, що зберігає історії, фрагменти досвіду й час — мені неймовірно відгукується сприйняття автором всесвіту&те, як він його бачить через фото-медіум.

обовʼязково встигніть завітати на виставку до 23 жовтня у просторі 3.6.9spacekyiv за адресою Стрілецька, 24 🩵